«Усна історія» – дослідження минулого на підставі опитування живих свідків подій. Чи суб’єктивні їхні розповіді? Натурально. Але хіба письмові джерела обʼєктивні? Що таке субʼєктивність? Як її подолати?Досі є ще живі свідки подій Другої світової війни. Але в історії Білорусі були й інші доленосні події: голод 1947 року, післявоєнна відбудова, аварія на ЧАЕС, розпад СРСР, коротке національне відродження початку 1990-х років. Розповіді про них поспішають записати дослідники усної історії.
Хтось здивувався б: мовляв, що путнього можуть розповісти люди похилого віку? Наприклад, ще недавно Англійський популяризатор історичної науки Алан Тейлор говорив про усну історію так: «нісенітниця, яку везуть люди похилого віку про свою молодість!»
Але слід пам’ятати, що опитування свідків – метод, яким користувався ще Геродот. Також можна згадати етнографів, які починаючи з XIX ст.саме так збирали усну народну творчість, досліджували мову, звичаї і традиції народів.
У БРСР так серйозно поставилися до проблеми, що створили при академічному інституті історії відділ публікації спогадів радянських партизанів, щоб перетворювати партизанські мемуари в ідеологічно правильні пропагандистські твори.
Усна історія – таке найцінніше історичне джерело, як інші. Природно, вона вимагає особливого підходу. Хто був її родоначальником? Коли нею почали займатися в Білорусі, і які результати цієї роботи? У чому специфіка цих спогадів і роботи зі свідками подій? Це обговорять доктор історичних наук Олександр Кравцевич та один із засновників білоруської усної історії та науковий куратор проекту «Білоруський архів усної історії», доктор історичних наук Алесь Смоленчук.
І ви можете допомогти історичній науці, записавши спогади своїх бабусь і дідусів, батьків, а також власні.
«Записуйте спогади бабусь, дідусів, батьків, матерів своїх, тому що це все частина нашої історії!» – закликає Олександр Кравцевич.
Цей заклик підтримує Алесь Смоленчук, звертаючи увагу на особливість білоруської сімейної пам’яті.
«Дуже часто дідусі і бабусі не діляться дуже важливими спогадами. Не діляться, і у нас були такі ситуації неодноразово, коли онуки були присутні і запитували: Чому ти нам про це не розповідаєш? – каже Алесь Смоленчук. – Історія така трагічна, це не просто історія. Часто на цю історію чомусь білоруські бабусі і дідусі накладають якесь табу, мовчання, може, страх. Дуже важливо, щоб сімейна історія жила і передавалася з покоління в покоління».
Програма «Загадки білоруської історії» виходить на «Белсат» щопонеділка о 18:45. Дивіться через супутник «Астра 4A» (колишня назва «Sirius 4»), онлайн і в архіві на нашій сторінці.
Колаж з фото: David Mark
/ОБ