Один з найвпливовіших білоруських літературних критиків, літературознавців і кіносценарист – Айзік Евелевич Кучер. Він зумів не тільки пережити часи сталінського терору, а й зробити кар’єру. Як за життя Кучера, так і зараз багато хто впевнений, що в страшні 1930-ті роки Айзік Евелевич активно писав доноси на друзів-письменників.
Влітку 1980 року виходить «Літературно-критичні статті Олеся Кучера». Добре випивши, автор зі стопкою примірників своєї свіжої книги в руках сідає за кермо «Волги». Алесь Кучер вже відомий літературознавець і визнаний сценарист УРСР. За його сценаріями поставили такі відомі стрічки, як «Червоне листя», «Годинник зупинився опівночі», «Східний коридор». Однак сценарист засмучений.
«Чому ж він не радів, а гнав на своїй «Волзі» так, ніби тікаючи від самого чорта?», – запитує ведучий Василь Дранько-Майсюк.
П’яний Кучер потрапляє у відділення міліції, де у нього забирають права і затримують на ніч. В напівзабутті до Айзику приходять привиди колишніх друзів: поета Валерія Морякова і літературного критика Григорія Березкіна. До арешту обох в 1935 і 1941 роках був причетний сам Айзік.
Приходить до Кучера і привид Лукаша Бенде, самого грізного білоруського критика з кінця 20 – их до середини 30-их років, найлютішого ворога білоруських письменників. З Бенде Айзік працював в кінці 1940-их років над складанням хрестоматії з білоруської літератури.
«При її обробці на адресу письменників вибиралися вирази найбільш вульгарні, а слова-найбільш гострі», – згадував Кучер цю співпрацю.
Про що говорить Айзік Кучер з примарами колишніх друзів і ворога? Він виправдовується перед ними, просить вибачення? А, може, він теж був заручником тих страшних часів і іншого виходу у нього не було?
Дивіться в черговій серії «Лабіринтів».