За кілька місяців до початку антиросійського повстання 1863 року російська влада виявила в Білорусі новий нелегальний друкований орган під назвою «Мужицька правда». Тривогу імперської адміністрації викликала не стільки антицарське і антиросійське зміст, як так звана «мужицька» мова газети.
Небезпеку агітації по-білоруськи серед білоруських селян швидко оцінили в Петербурзі. Вже в кінці літа 1862 року в Гродно до губернатора прийшов наказ – негайно виявити і усунути.
Яким чином в Російській імперії, де білоруси не визнаються народом, а їх мова заборонена, раптом раптово з’явилася газета по-білоруськи? Вже за одне це її видавцям загрожувала щонайменше каторга від російських окупантів.
«Мужицька правда» виходила нерегулярно і недовго – близько року. За цей час надрукували всього сім номерів. І донині ведуться суперечки: що це було – газета, прокламація, листівка? Хто автор або їх було кілька? До чого насправді закликало видання? Її білоруська мова – визнання існування народу або тактичний хід хитрих поляків, щоб залучити селянський люд до повстання?
Виявилося, що не всі архівні матеріали, що стосуються «Мужицької правди», виявлені і оброблені. Ще можливі відкриття, навіть сенсаційні. Не вивчений до кінця чернетка шостого номера, знайдений в далекому вже 1989 році. І в ньому – зовсім інші тексти, ніж ті, що дійшли до читача в опублікованому варіанті.
Про все це в черговому«Загадок білоруської історії» випуску розповідає доктор історичних наук Олександр Смоленчук (відео на початку статті).
Програма «Загадки білоруської історії» виходить на «Белсат» щопонеділка о 18:45. Дивіться через супутник «Астра 4A» (колишня назва «Sirius 4»), онлайн і в архіві на нашій сторінці.
/ОБ