При чому Червона Армія до Голокосту в Одесі?
Пік масового знищення євреїв в Одесі припав на жовтень 1941 року. З 17 по 25 жовтня в приміщенні колишнього порохового складу знищили понад 30 тисяч осіб. Всього під час окупації цього регіону було вбито понад 100 тисяч євреїв, які проживали між Дністром і Південним Бугом.
25 тисяч людей були знищені за одну ніч. Це масове винищення євреїв в Одесі назвали «Одеським Голокостом». А всього під час окупації цього регіону було вбито понад 100 тисяч євреїв, які проживали між Дністром і Південним Бугом.
Володимер Якович Колчинський дивом врятувався з Одеського гетто за часів нацистської окупації міста. Пізніше звільняв місто Освенцим. Після війни повернувся до Одеси, знайшов сім’ю і спокій. З дружиною познайомився на танцях.
«Подруга мені каже: «Ну, зараз він тебе запросить, ось той молодий чоловік, так дивиться!». Я кажу – ну запросить так запросить. Ні-ну нічого, я скромна людина», – згадує за чашкою кави Юлія Колчинська.
Тим часом чоловік показує свої фотографії військової юності. Ці спогади ще свіжі в його пам’яті. Наприклад, він добре памʼятає звільнення «табору смерті» – Аушвіца. Колчинський служив у штурмовому батальйоні і один з перших з боєм зайшов до німецького концтабору.
«Ми коли прийшли там був склад. Величезний склад, а в цьому складі була стара взуття, яку познімали у всіх убієнних воно справило таке враження! Що тут загинуло, зняли взуття зі стількох багатьох людей!», – ділиться своїми яскравими переживаннями Володимир Якович.
Ветеран був морально готовий побачити такі звірства. Ще раніше він був в’язнем Одеського гетто. Під час окупації міста всіх євреїв масово вбивали. Йому дивом вдалося втекти. Допомогли настанови матері. Коли колону євреїв вели під конвоєм на околицю міста, Колчинський встиг непомітно проскочити в непрацюючий трамвай, який опинився по шляху руху колони. Там він пролежав без руху більше доби, адже він знав, що інакше – вірна смірь.
«Люди знали, що йдуть на погибель, що будуть вбивати, розстрілювати. І мати мені сказала: «Може ти втечеш, може ти захистишся якось!», – каже Колчинський.
Роман Шварцман, ще один колишній в’язень гетто, веде нас за місцем масового вбивства одеських євреїв. Сюди їх вели на вбивство. Тепер тут – приватний сектор. За часів окупації замість будинків стояли занедбані порохові склади. Румуни привели сюди близько 25 тисяч євреїв і знищили їх. Раніше з міста добровільно пішла Червона Армія. Це дозволило румунам швидко зайняти Одесу.
«Треба було посилити захист Криму і забрати всіх солдатів. Після 73-денної оборони, коли залишили Одесу, тоді румуни увійшли до Одеси спокійно, майже без єдиного пострілу з нашого боку», – пояснює Роман Маркович.
Перший меморіал загиблим рідним одеські євреї змогли встановити тільки з розвалом Радянського Союзу. І то із застереженням. Про те, що тут були знищені люди за національною ознакою, євреї, писати заборонили. На камені написано знеособлено, – словосполучення «Радянські громадяни».
«Про євреїв не можна було говорити і взагалі про цю тему під час Другої світової війни, про Голокост не можна було говорити, тому ось так воно написано», – говорить Шварцман.
У незалежній Україні ці страшні події згадують щороку, на день пам’яті жертв Голокосту. На місці «дороги смерті», по якій одеських євреїв вели на спалення, встановлено меморіальний комплекс.
Всеволод Ананьєв/ОБ, belsat.eu