Підсумки 2019 року в Росії

2019 підводить риску під десятиліттям, яке сильно змінило Росію. Відмова від змінюваності влади, боротьба з незалежною пресою, втручання держави в великий бізнес, тиск на активістів – все це стало символом не тільки цього року, а й десятиліття.

Рік почався вибухом в Магнітогорську, а закінчився стріляниною на Луб’янці. Влада не визнала обидва НП терактами і максимально засекретила наслідки, щоб журналісти не змогли дізнатися подробиць. А ще рік запам’ятається масовими маніфестаціями: люди виходили протестувати проти арешту журналіста Івана Голунова, сміттєвого полігону в селищі Шіес в архангельській області і проти будівництва храму в центрі Єкатеринбурга.

«Якби була нормальна представницька міська влада, то конфлікту просто не сталося. Він почався і закінчився б всередині міського парламенту», – розповідає політолог Федір Крашенинников.

Але наймасовішими стали протести проти недопуску незалежних кандидатів до виборів у Мосміськдуму. Влада не дала їм чесно змагатися з лояльними кандидатами і забракувала підписи, суди ні до чого не привели.

Політолог Федір Крашенинников вважає, що в Кремлі до сих пір пам’ятають український Майдан 2014-го і не хочуть віддавати опозиції навіть самих мінімальних повноважень.

«Там були опозиційні депутати, які вийшли на вулицю до протестуючих, встали попереду з депутатськими корочками. І якщо там стояла поліція, вони сказали: не смійте нас бити. Путін все переосмислив і зрозумів, що таких депутатів бути не повинно», – розповідає політолог Федір Крашенинников.

Підсумок напруженості навколо виборів в Московську думу – мітинг, що відбувся 27 липня. Тоді тільки в Москві було затримано майже 1400 осіб. Так з’явилося «Московська справа». 18 осіб отримали реальні і умовні терміни, штрафи і обмеження, кілька залишаються під слідством. Але в цілому, реакція влади виявилася набагато м’якшою, ніж була після Болотної в 2012 році.

«Те пом’якшення, яке ми бачимо, це результат впливу тих, хто за нормалізацію діалогу з громадянським суспільством. Хочу побажати цим хлопцям успіху, адже збільшення впливу силовиків не принесе щастя нікому, навіть самим силовикам », – розповідає Олексій Міняйло.

Правозахисні руху Росії в цьому році працювали під подвійним навантаженням. Багатьом паралельно із захистом громадян доводилося захищати себе і шукати гроші на мільйонні штрафи, наприклад, як Меморіалу, який сумарно оштрафували на кілька мільйонів за відмову визнавати себе іноземним агентом.

«Держава абсолютно чітко висловила свою позицію до НКО і правозахисту. У Москві урочисто відкрито будинок прав людини, з талонами, електронною чергою, скульптурами Зураба Церетелі. Нас чекає повернення до радянських часів, де було повно »правозахисних організацій«: »Комітет радянських жінок«, »Фонд захисту миру«. А правозахисників нормальних будуть душити, також як в радянські часи», – розповідає керівник «Русі, що сидить» Ольга Романова.

Традиційне закручування гайок усередині на відносинах Росії із зовнішнім світом не відбилося. Санкції Європи і США пом’якшити не вдалося, тому фокус змістився на країни Близького Сходу, Африки та найближчих сусідів по СНД. Кремль, як вважають деякі експерти, визнав фігуру нового президента Зеленського компромісною.

«Можна говорити про те, що були серйозно завищені очікування з обранням Зеленського. Була надія на те, що прихід нового президента швидко перезавантажить відносини. Будуть швидкі прориви, швидкі рішення.

Треба констатувати, що не дивлячись на те, що сам переговорний процес відновився, серйозних і швидких поліпшень немає», – розповідає політолог Михайло Карягин.

Переговори про поглиблення інтеграції союзної держави з Білоруссю, хоч і проходили в дружній атмосфері, але все ще ні до чого не привели. Але це скоріше привід для занепокоєння Олександра Лукашенка, вважають експерти.

«Він знає прекрасно що таке білоруси. Просто-напросто вони будуть шукати йому заміну. Цього він боїться, звідси риторика братства. Він намагається довести білоруському політичному класу, що він ефективний, він все зробить і доб’ється того що потече дешева нафта, дешевий газ», – розповідає політолог Андрій Суздальцев.

У 2021 року пройдуть чергові вибори до Держдуми і літні протести показали, що настрої невдоволення ростуть.

«З урахуванням того, що насувається черговий виборний цикл, який влада традиційно дуже важко переносить, вони нервують, починають продукувати небезпечні ситуації. Все це призведе до того, що найближчими роками будуть досить бурхливі в Росії», – розповідає політолог Федір Крашенинников.

Також залишається відкритим питання транзиту влади. Володимир Путін поки не оголосив наступника і не сказав, чи буде брати участь у виборах 2024 року. І, як вважають політологи, саме від рішення цього питання залежить не тільки яким буде наступний рік, але і наступне десятиліття.

Гліб Беличенко belsat.eu

Фото: Alexander Demianchuk / TASS

Більше матеріалів

IKEA звинувачують у використанні незаконно отриманої карпатської деревини

«Спасибі йому, що його мама народила». Першому президенту Казахстану-80 років

Референдум по російській конституції: пародія і спектакль

Чи варто Україні побоюватися російської агресії в Чорному морі

Пряма мова: покоління 20-річних росіян про зміну Конституції

Протести в Києві: шахтарі вимагають виплати зарплат

Руйнівна повінь у Карпатах: що залишилося після стихії

«Не хочу брати зброю». Як віруючі проходять альтернативну службу замість військової