Градоначальники шести великих міст України оголосили про створення нової політичної партії під назвою «ПроПозиція» (в її назві обігруються відразу два слова – «пропозиція» і «позиція»). Ініціаторами створення «партії мерів» стали керівники Дніпра, Миколаєва, Чернівців, Житомира, Кропивницького та Каховки – але не виключено, що до них підтягнуться і керівники інших міст країни. Але чому мери вирішили виступити зі своєю ініціативою саме зараз?
На це питання є відразу кілька відповідей, що відображають і світові, і власне українські тенденції політичного розвитку. В епоху епідемії коронавірусу значимість місцевої влади незрівнянно зросла, а в Україні це ще й збіглося з першими результатами децентралізації.
Місцеві керівники стали звинувачувати центральну владу у відсутності диференційованого підходу до проблем кожного окремого регіону та міста. Це найяскравіше проявилося в конфлікті між президентом Володимиром Зеленським і мером Черкас Анатолієм Бондаренком, який послабив карантинні заходи у своєму місті ще до відповідних урядових рішень. Зеленський у відповідь під час своєї підсумкової прес-конференції назвав мера «бандитом», а його дії – популізмом. Мер, у свою чергу, зазначив, що президенту і його політичній силі «нічого ловити» в Черкасах на майбутніх місцевих виборах.
Що цікаво –позицію мера Черкас підтримали багато впливових регіональних керівників і вже на тлі цього конфлікту стало ясно: партія мерів готується до старту.
Але справа аж ніяк не тільки в ситуації із зростанням впливу місцевої влади. Справа ще й у справжнісінькому «полюванні на електорат» Володимира Зеленського. Рейтинг самого президента і його фактично віртуальної партії «Слуга народу» знижується з кожним днем. І це не дивно: надто вже суперечливі очікування були у громадян від обрання колишнього телевізійного коміка. А тут ще економічна криза! І пандемія, яка і не збирається закінчуватися – кількість хворих тільки зростає.
У цій ситуації виборці Зеленського, які дотримуються патріотичних поглядів, переміщуються до «Європейської солідарності» Петра Порошенко та інших організацій націонал-демократичного спектру. Виборці, які тяжіють до тісніших відносин з Москвою – до «Опозиційної платформи – «За життя» путінського «улюбленця» Віктора Медведчука. Але залишаються ще й люди, для яких і Порошенко, і Медведчук, і взагалі самі суперечки про те, яким повинен бути вектор розвитку України не актуальні. З ними-то що?
Ось на такий, «економічний» електорат, який розчарувався в здібностях влади покінчити з «епохою бідності», можуть розраховувати мери українських міст. Вже на майбутніх місцевих виборах їх об’єднання стане серйозним викликом для центральної влади.
А взагалі, коли місцеві керівники об’єднуються для того, щоб йти у велику політику, це завжди свідчить про слабкість і розкладання центру. Так, між іншим, було і в Росії в 1999 році, коли на чолі блоку «Вітчизна – Вся Росія» виявилися градоначальники Москви і Санкт-Петербурга, президент Татарстану та інші впливові регіональні лідери. Ослаблий клан Бориса Єльцина врятувався тільки тому, що фактично передав владу «силовикам», оголосивши президентським наступником колишнього главу ФСБ Володимира Путіна.
Зеленському до фізичного стану Єльцина напередодні відставки російського лідера ще далеко, але український президент зараз переживає справжнісіньке «політичне шунтування». Так що, можливо, його оточенню вже сьогодні варто задуматися про те, хто з силовиків – особливо на тлі збільшеного впливу міністра внутрішніх справ Арсена Авакова – міг би врятувати українську владу в непростій конкуренції з регіональною номенклатурою.
Віталій Портников для/ОБ, Vot-tak.tv
Читайте інші матеріали автора у рубриці «Думки»
Думка автора може не збігатися з думкою редакції.