Аналітики міркують, чи небезпечна Росія для Європи та інших сусідів і які саме дії становлять загрозу. В Україні є люди, які на практиці зіткнулися з агресивною проросійської активністю і змогли успішно протистояти їй. Один з них, екс-глава Харківської області Ігор Балута, в п’яту річницю референдуму в Криму ділиться досвідом.
Мало хто зараз пам’ятає, але Харків, великий промисловий центр України на кордоні з Росією, був першим містом, де почалася «російська весна», що охопила потім весь південний схід країни. Активні агресивні дії стартував 1 березня 2014 року, але ще до цього, 22 лютого в Харкові відбувся З’їзд проросійських депутатів всіх рівнів південних і східних областей України, міста Севастополя та Автономної Республіки Крим. Там же були присутні губернатори прикордонних російських регіонів і представники російського парламенту.
5 лет "референдуму" в Крыму. Вспоминаем как это было и чем закончилосьПодробнее здесь: https://naviny.belsat.eu/ru/news/5-let-nazad-rossiya-provela-referendum-i-anneksirovala-krym/
Opublikowany przez Вот Так TV / «Белсат» по-русски Sobota, 16 marca 2019
Одне з рішень лютневого з’їзду ‒ практично знищення України як єдиної держави, перетворення її в ряд «удільних князівств»:
«До відновлення конституційного порядку і законності в країні, легітимізації роботи центральних органів влади, всю владу на місцях беруть на себе органи місцевого самоврядування. Обласним, районним радам та Севастопольській міській раді, Верховній Раді АР Крим ‒ відкликати делеговані органам державної виконавчої влади повноваження».
Губернатор Харківської області Михайло Добкін і мер Харкова Геннадій Кернес брали активну участь у роботі з’їзду.
1 березня будівлю Харківською обласною державною адміністрацією було взято проросійськими бойовиками штурмом, над ним піднято російський прапор. А 2 березня виконуючий обов’язки Президента України Олександр Турчинов призначив лікаря Ігоря Балуту, який після закінчення медичної кар’єри попрацював і в бізнесі, і в структурах влади, головою Харківської держадміністрації, губернатором.
Ігор Балута прийняв гарячий регіон. 3 лютого 2015 року він віддасть абсолютно спокійну, що живе мирним життям область в руки наступника. Саме ця людина зуміла утримати Харківську область під повним контролем України. Він на своєму досвіді вивчив, які проросійські дії небезпечні і як їм можна протистояти.
«Росія почала активно втручатися в українські політичні процеси, з початку 2000-х років, ‒ розповідає Балута, ‒ і до певного часу навіть цілком патріотичні політичні сили та лідери не бачили в цьому небезпеки. Лише після 2004 року, коли це втручання стало очевидним, почалася консолідація патріотичних еліт і електорату, з одного боку, і концентрація проросійського впливу в «базових» регіонах Сходу і Півдня України – з іншого».
Балута вважає, що маркером «точки неповернення» можна вважати об’єднання різних за політичними поглядами рухів і партій, які симпатизують Росії. Якщо протиріччя програм і курсів не заважають їм вступати в союз – небезпека рішучих дій неминуче буде наростати.
Втім, можна зупинити загрозу заздалегідь.
«Як ми бачимо, в Європі проросійські організації можуть мати різні погляди – і крайні праві, і крайні ліві, ‒ каже Балута, ‒ Але є ознаки, за якими можна визначити, що вони становлять небезпеку, як організації, які проводять всередині своєї країни політику Росії. Це регулярні візити і участь лідерів цих організацій в заходах, організованих Росією або на території Росії».
Ще один критерій ‒ отримання такими організаціями фінансування, кредитів, грантів від компаній і фондів, пов’язаних з Російською Федерацією. Наполеглива риторика, спрямована на пом’якшення санкцій, на розкол єдності ЄС, НАТО і Західного співтовариства в цілому, також повинна насторожувати.
Маркер безпосередньої загрози ‒ участь «політичних туристів» в екстремістських діях.
«Коли 1 березня 2014 року в штурмі Харківської обласної державної адміністрації взяли участь організовані групи «гастролерів» з Росії, я зрозумів, що мова йде не про просте «розгойдуванні» ситуації, а про реальну загрозу нашій державності», ‒ зізнається Балута.
Важливо відзначити, що попередня підготовка нападів проходила досить приховано:
«Аналізуючи ситуацію пізніше, я не побачив ознаки, які допомогли б мені передбачити ескалацію. Все відбувалося дуже швидко і ознаки загроз «спливли» практично відразу».
Ігор Балута впевнений, що дружба і співпраця з Росією можуть стати токсичними ‒ економічна залежність значної частини великих підприємств від контрактів з Росією обумовлює відповідні симпатії частини населення:
«Бажання мати вигідну торгівлю, робити бізнес з Росією, змінюють не тільки погляди бізнесменів. Це викликає і певні електоральні настрої, які намагаються вловити певні політики, оскільки успішний бізнес створює додаткові робочі місця і оживляє економіку».
Втім, Балута підозрює і прямий підкуп європейських еліт Росією ‒ «путинопониматели» можуть отримувати контракти на особливо вигідних умовах.
Є і ще один несподіваний аспект співпраці. На думку Балути, саме високотехнологічні підприємства в Харкові, від яких критично залежала військова і ядерна галузі Росії, стали причиною вибору міста як центру, столиці “Російської весни”. Тобто, технологічна залежність Росії може виявитися не козирем, а слабкою ланкою.
Балута вважає, що російські медіа, включаючи соціальні мережі, можуть стати фактором дестабілізації серед певних верств населення. При цьому він вказує критерій, що дозволяє визначити реальну небезпеку. Це ‒ вихід в оффлайн. Якщо медіа починають закликати до дій поза мережею, якщо вони не тільки інформують, а й намагаються організувати на якісь вуличні акції, пора приймати заходи протидії.
А ось наявність великої частки російськомовного населення Балута не схильний вважати тривожним. Він наводить у приклад Україну, де населення здебільшого двомовне, і виділення антиукраїнськи налаштованих груп відбулося зовсім за іншими ознаками.
Небезпека ж може виходити лише від відокремлених російськомовних громад, які не повною мірою інтегрувалися в європейське культурне середовище:
«Вони досить закриті, вони споживають російські інформаційні продукти і можуть перетворитися на оплоти для російського втручання».
У березні 2014 року Ігор Балута був змушений застосовувати дуже жорсткі і швидкі заходи ‒ ситуація не мала до млявого реагування. Але, крім прямих рішучих дій щодо припинення незаконних акцій проросійських сил, Балута відзначає ще два інструменти, які допомогли взяти ситуацію під контроль:
«Я велику увагу приділяв координації роботи правоохоронних органів та їх кадрового зміцнення, у тому числі за рахунок інших регіонів – наскільки це було можливо мені впливати на ці процеси в рамках своїх повноважень. Також, як виявилося, ефект дають і переговори ‒ роз’яснювальна робота з проросійськими активістами. Не всі вони зловмисні, не всі представляли згубні наслідки своїх дій, деякі виявилися просто обдуреними або стихійно залученими в незаконну діяльність”.
Але найголовніша зброя, яка дозволяє захистити свою країну, відноситься скоріше не до жорсткої, а до м’якої сили.
«Головний інструмент протидії проросійської активності та відповідної небезпеки – це, в першу чергу розуміння цієї небезпеки, ‒ переконаний Балута, ‒ Якщо національні еліти і суспільство будуть єдині в своєму усвідомленні реальності загрози, що виходить від Росії, в тому числі в особі фінансуються і спрямовуються нею організацій, то рівень ризику буде серйозно зменшено».
Юрій Лобунов, belsat.eu/Neweasterneurope – англомовний оригінал публікації