Як білоруська пропаганда творить чорний піар на темі вбивства Шеремета

Олександр
Класковський
білоруський публіцист
Калаж з фота: Mudrats Alexandra, TASS / PACIFIC PRESS, Alamy / Forum

За гарячу тему, пов’язану з сенсаційними новинами у справі Шеремета, вхопилася і білоруська пропаганда. Але для неї головне – не істина про вбивство відомого журналіста білоруського походження в 2016 році в Києві, а можливість дискредитувати як український Майдан і демократію, так і організаторів вуличних виступів в Білорусі.

По трагічній темі вдосталь потопталися на телеканалі «Білорусь 1» учасники свіжого випуску передачі «Клуб редакторів», який вів сам голова Білтелерадіокомпанії Іван Ейсмонт.

На городі бузина, а в Києві дядько

Обмовившись, що потрібно дочекатися суду, учасники передачі тут же забули про презумпцію невинності і стали будувати пропагандистські умовиводи. Типу: «Шеремета вбили герої антитерористичної операції», «побратими бойовиків білоруського загону «Погоня» (маються на увазі добровольці – учасники АТО) і білоруської опозиції, «ідоли, герої білоруської незалежної преси протягом останніх чотирьох-п’яти років».

«Революціонери, люди, які прийшли до влади кров’ю, не можуть по-іншому жити і працювати … Україна – це щеплення для всіх нас», – глибокодумно додав гість передачі, новоспечений депутат Палати представників Олег Гайдукевич.

Хоча при чому тут українська влада? Дай бог білоруським президентським виборам бути такими ж прозорими і конкурентними, як ті, на яких переміг Володимир Зеленський.

«Ті, кого вони [незалежні засоби масової інформації] виставляли героями, виносили на плакати і на транспаранти, вони виявляються такими ж кривавими агресорами, вбивцями», – нагнав жаху директор представництва МДТРК «Мир» в Білорусі Володимир Перцов.

Змішали біб з горохом

І все це топтання по темі потрібно було, схоже, для того, щоб устами Ейcмонта прийти до висновку, що «одні й ті ж сили за всім цим і в Україні, і в Білорусі стоять – вкрай націоналістичні».

В результаті ланцюжок маніпуляційних умовиводів дійшов до минулих в Мінську 7 і 8 грудня вуличних протестів проти «поглибленої інтеграції» з Росією. Але про причини протестів, про те, як Кремль узяв за горло, не сказали, зате провели паралель: мовляв, з таких же антиросійських гасел починався Майдан в Україні.

Чому Кремль вирішив взяти Лукашенко за горло?

Тут все не витримує критики. І Майдан починався з іншого – це був виступ за євроінтеграцію, яку зупинив Віктор Янукович. І сама версія вбивства Шеремета, оприлюднена днями українським МВС, багатьом здається непереконливою. У будь-якому випадку особистий бекграунд підозрюваних – не підстава дискредитувати українську Революцію гідності і тим більше – учасників мінських протестів. Це все зготована за принципом «на городі бузина, а в Києві дядько». Або як кажуть білоруси: змішали біб з горохом.

Від вуличних виступів владі відразу клопітно

Навіщо ж всім цим годують глядача? Білоруська влада і її ідеологічна обслуга, яку б тему не брали, тримають в голові одне – інтереси збереження режиму.

На виборах 2015 року Олександру Лукашенко здорово допомогла спекуляція на українській темі. Що, мовляв, хочете повторення у нас кривавих подій? Якщо немає – голосуйте за стабільність, яку забезпечує самі знаєте хто.

Але зараз переляк білоруського обивателя після Майдану в основному пройшов, а весняний зліт Зеленського, навпаки, викликав масовий інтерес білорусів, бродіння умів на тему зміни влади в своїй країні. Так що саме час впорснути нову дозу «антиМайдан щеплення».

Причому дивіться: здавалося б, виступи білорусів проти аншлюсу на руку Лукашенко. Адже він сам патетично заявляє, що суверенітет – це святе. Можна сказати Путіну: бачиш, народ не хоче зливатися в екстазі з Росією, так що охолоні зі своєю «поглибленої інтеграцією»!

Але заковика в тому, що верхам відразу стає зле від будь-якої вуличної активності. Білоруський аналітик Валерій Карбалевич зазначає, що Лукашенко «боїться політизації суспільства», особливо перед президентськими виборами 2020 року.

Так, краще без майданів, але …

Як відомо, акції 7 і 8 грудня в Мінську обійшлися без розгону. Учасники «Клубу редакторів» розхвалювали м’якість білоруської міліції, а для контрасту показувалися кадри дій французької поліції проти «жовтих жилетів».

Але порівняння в принципі кульгає. У Франції протестувальники будували барикади, спалювали автомобілі, кришили вітрини, в правоохоронців летіли камені і коктейлі Молотова – коротше, розгорталися справжні вуличні бої. У Мінську маніфестанти переходили вулиці строго на зелене світло, спускалися в підземні переходи, не розбили жодної скла. Ця сверхдисциплінованість навіть стала предметом легкого троллінгу в соцмережах.

Але і ця дисципліна не гарантує від розгонів нові акції. Судячи з «Клубу редакторів», екзистенціальний страх верхів перед вуличною активністю посилюється. Зростання національної самосвідомості – здавалося б, саме те, що потрібно для зміцнення незалежності. Але білоруському режиму краще мати сонних обивателів, цвинтарну тишу. Свідомі громадяни-бо вимогливі до своєї держави.

А тут ще президентські вибори на носі. Лукашенко зовсім ні до чого нова Площа. Після розгону Майдану-2010 режим потрапив під санкції, різко зіпсував відносини з Заходом. Зараз влада намагатиметься гасити виступу, поки вони не набрали розмаху (сьогодні вийшли за незалежність, завтра вийдуть протестувати проти фальсифікації виборів). І слідом за пропагандистськими залпами можуть послідувати поліцейські, судові заходи.

Найсмішніше, що в принципі я згоден з пропагандистами білоруського ТБ: краще без революцій, без потрясінь і крові. Але чи не сама влада, які влаштовує вибори без вибору, що пригнічують політичну конкуренцію і свободу, створює передумови для того, щоб коли-небудь кришку котла зірвало?

Військовий союз з Росією став для Білорусі загрозою

Олександр Класковський, політичний оглядач – для belsat.eu

Більше матеріалів