Я піонером крокував у першотравневих рядах демонстрантів, сяяло ласкаве радіоактивне сонечко-1986

Олександр
Денисов

Не минуло, як то кажуть, і півроку, як опозиція розродилася зверненням до суспільства – у зв’язку з пандемією коронавірусу. Ініціатором виступив Павло Северинець, який закликав до «народного карантину». Можна по-різному ставитися до цього кроку, намагатися звинуватити Павла в хайпожорстві і популізмі, але, на мою думку, це знак того, що опозиція нарешті почала займатися найактуальнішим на сьогоднішній день для суспільства питанням. А суспільство, може, нарешті почне вголос задавати питання.

Досі опозиція займалася страшно важливою для всіх білорусів справою: праймеріз. Єдина людина, яка зробила хоч щось істотне, – Анна Канопацька, яку позбавили праймеріза. Канопацька вийшла на одиночний пікет з вимогою до влади ввести карантин.

Анна Канопацька влаштувала одиночний пікет біля Будинку Уряду. Фото: belsat.eu

А ось «народний карантин» більше нагадує сатьяграху, до якої білоруси не готові. У зверненні Павла є багато істотного, але є нісенітниця. Як можна, наприклад, не ходити до вузу, якщо тебе за це можуть виключити? Або як можна «звести свої соціальні контакти до мінімуму», коли більшість продовжує їздити на роботу, та ще на громадському транспорті?

Коли мова йде про карантин, то це повинні бути жорсткі загальнодержавні заходи; і цього повинні вимагати від влади і опозиція, і суспільство. Але поки коронавірус – це нібито далека європейсько-Китайська страшилка, а в кишенях – кулею покаті, то яка тут самоізоляція? Наша держава не платитиме за те, що ти сидиш вдома, як роблять, наприклад, у Південній Кореї. У нашої держави грошей немає. А значить – буде що буде. Вже закупилися гречкою і макаронами. І краще залишатися в анабіозі, ніж задавати питання, тому що на всі питання знайдуться зручні відповіді.

– Чи вистачає у нас місць у лікарнях?

– Відлежимося по домівках.

– Писатимуть, що вмирають від звичайної пневмонії…

– А яка різниця, від чого вмирати?

– Чи всі наші медики забезпечені спецзасобами?

– Не моя проблема, бо не я давав клятву Гіппократа!

– Чи вистачає в країні апаратів штучної вентиляції легенів?

– Не чули про таких! Ми більше часником і горілкою лікуємося! Межі, бачиш, позакривали! Ось і нехай сидять зі своїми вірусами в своїх Європах! І взагалі, у італійців – поганий імунітет. І вмирають одні старики! А у нас, якщо що, пенсіонерів – завалися!

Пенсіонери мовчать. Тим більше, основна риторика влади – заспокійлива і пенсіонероохраняюща: подумайте про старших! Ось введуть карантин в школах і дитячих садках, відразу настане пенсійної колапс. Кранти старшим, бо сидітимуть з коронавірусними онуками по домівках.

Біля гуртожитку № 3 Білоруського державного університету. Фото: Mikhail Semyonov / TASS / Forum

А інтернет бурчить. Все онлайн-співтовариство можна образно розділити на три табори: «скептики», «пофігісти» і «відуни». «Скептики» говорять про новий епідеміологічний апокаліпсис і постять новини з Італії. «Пофігісти» хейтять «скептиків», називають їх панікерами і розміщують зубоскальні меми на тему коронавірусу. Мовляв, на автошляхах значно більше гине! А тут ще й Лукашенко підлив масла у вогонь: «спланували і організували якийсь дурдом!» Хто і як спланував, розкажуть «відуни». В їх обоймі – і китайці з бойовими кажанами-вбивцями, і міжнародні масони, які організували диверсію проти «Aliexpress», і кара небесна… Бракує тільки версії змови туалетно-паперових олігархів проти власників турфірм і ресторанів.

Оголошення в аптеке. Фото: МГ / belsat.eu

Один з моїх знайомих в гарячій суперечці видав: А навіщо ця правдива інформація суспільству? Щоб почалася паніка? Щоб почалася хвиля суїцидів? Я цього не хочу. І прекрасно розумію, про що він говорить. Але люди, які звикли жити в рожевих окулярах, повинні час від часу їх хоча б протирати. А щоб це зробити, потрібно на хвилинку зняти ці окуляри з носа…

Згадуючи геніальний фільм «Матриця», хочеться запитати: червона або синя таблетка потрібна нашому суспільству? Особисто я вибираю червону. Незважаючи ні на що, я хочу знати правду. Я маю на неї право! Це я 11-річним піонером крокував у першотравневих рядах демонстрантів, коли за вікном сяяло ласкаве радіоактивне сонечко-1986.

І тільки правда – нехай і зовсім неприємна – починає щирий діалог між суспільством і владою, відроджує нехай хитке, але довіру між сторонами. Тільки так ми можемо сподіватися на сприятливе майбутнє цієї країни.

 

«Відлік йде на години». Білоруські лікарі з-за кордону виступили з відкритим листом

Олександр Денисов/ОБ, belsat.eu

Більше матеріалів