Анна Осипова вже більше тижня лежить в інфекційній лікарні разом з матір’ю. У цій же лікарні 4 квітня помер її батько, 69-річний Юрій Осипов. Жінки кажуть, що підчепили коронавірус від нього. Спочатку хвороба нагадувала застуду, але за кілька днів у пана Юрія розвинулася важка форма пневмонії. Анна впевнена: якби інфекцію виявили на самому початку і не затягнули з тестом на коронавірус, батько міг би ще жити.
Юрію Осипову було 69 років, за освітою він інженер, до пенсії працював у Національному банку. Чоловік не пив і не курив, колись багато займався спортом, але через вік і проблем з серцем робив це рідше. За словами Анни, хвороба почалася зненацька. Мінчанин без потреби нікуди не виходив, тільки на прогулянку в парк і аптеку.
«Тато не був застуджений, і тут раптово почало боліти горло. Викликали одного лікаря, він сказав, що немає вірусу. На наступний день прийшов інший, сказав, що ларингіт, і виписав ліки. На той момент ми з мамою теж вже хворіли. Який ларингіт у трьох людей, якщо це не інфекційна хвороба?»
Анна пішла в поліклініку № 3 з проханням зробити їй тест на COIVD-19. жінка працює в туристичній галузі: багато спілкується з іноземцями, часто буває в посольствах. На той момент у її батька взяли мазок на наявність коронавірусу, але результатів ще не було.
«Я ледве дійшла до поліклініки з високою температурою. У мене астма, я дуже просила зробити мені тест, так як після могло бути пізно. Мені відмовили, тому що я не виїжджала за кордон: мовляв, приводу немає, а за кожен тест треба писати пояснювальну».
Антибіотики пану Юрію не допомагали, розвинулася пневмонія, і вже через пару днів його поклали в лікарню № 10. На наступний день стало відомо, що тест на коронавірус позитивний. Чоловіка перевели в інфекційну лікарню і забрали туди ж його дружину. Анна зазначає, що рентген не в змозі виявити коронавірусну пневмонію, її видно тільки під час комп’ютерної томографії.
«У моєї мами рентген нічого не показав. Після госпіталізації батьків мене теж поклали в «інфекціонку». Лікарка, яка мене дивилася, дивувалася, що я сильно кашляю, а легкі чисті. Тоді нам зробили КТ. Ми стільки часу втратили! Тесту не зробиш: людину госпіталізують, якщо зовсім погано. Якби тато відразу сюди потрапив – можливо, жив би. Страшно подумати, скільки людей може померти тільки тому, що не оголошують карантину».
Анна зауважує, що у всіх членів сім’ї спостерігалися різні симптоми: у батька була нежить і опухлі очі, а у неї та матері – навпаки, чистий ніс, але дуже сильний задушливий кашель.
«Треба звертати увагу на свій стан і відразу йти до лікаря. Цинічно говорити, що заражені коронавірусом самі винні. У мене бронхіальна астма, у мами була онкологія. У нас така екологія, у всіх проблеми. У кожного після шістдесяти є хронічні хвороби і нездужання».
Тепер Анна з матір’ю лежать в одній двомісній палаті. Поки рано говорити про одужання. Сильний кашель не відступає, температура тримається на рівні 38 градусів. Жінки погодилися на лікування препаратами проти малярії. Анна вдячна медикам столичної інфекційної лікарні. Вона каже, що лікарі борються за життя кожного пацієнта.
«Зрозуміло, що наші лікарі вперше опинилися в такій ситуації. Пробують експериментальні ліки, до кожного мають індивідуальний підхід. Приходять до нас навіть вночі перевірити, чи все добре. Медсестри постійно з нами».
За словами нашої співрозмовника, в ніч, коли вона потрапила в лікарню, в приймальному спокої була черга на вступ, тому Анна не дуже вірить в офіційний цифри хворих. Її батька кремували 4 квітня. З похоронами допомогли друзі Юрія Осипова. Свідоцтва про смерть родичі поки не отримали.
ДР/ОБ, belsat.eu