Чи поїде Олександр Лукашенко з офіційним візитом до Австрії? Новина про запрошення, яке президент Білорусі отримав від австрійського канцлера Себастьяна Курца, не стала великою сенсацією не тільки в європейських, але навіть і в російських новинах. Але насправді вона може означати реальну зміну європейського курсу по відношенню до офіційного Мінська.
Більш того, Курц не просто запросив Лукашенка, він назвав його «позитивний курс» зближення з Євросоюзом при збереженні гарних відносин з Росією моделлю «для інших країн регіону». І те, що ця заява була зроблена якраз в період української передвиборної кампанії – теж сигнал. Сигнал того, що в Європі є країни, які б хотіли, щоб Білорусь не була такою ж демократією, як Україна, а щоб Україна була такою ж «моделлю» відносин з ЄС та Росією, як Білорусь.
Лукашенко до останнього часу не міг розраховувати на офіційні запрошення від європейських лідерів. Якщо до нього самого і приїжджали гості з Заходу, то як би й не до нього – Ангела Меркель і Франсуа Оланд на мінські переговори, Франк-Вальтер Штайнмайер на відкриття меморіалу полеглих. Курц став першим за довгі роки західним лідером, який приїхав саме в Білорусь. Саме до Лукашенка. І ця обставина мала б переконати білоруського президента, що його “модель” працює і навіть приносить перші результати.
Питання, втім, полягає не в тому, яку модель будівництва відносин з Росією і Заходом вибере Лукашенко і як до цього поставляться в Європі, а як поставляться до цієї моделі в Москві. Адже досі Олександр Лукашенко не дозволяв собі заходити так далеко, щоб викликати роздратування Кремля.
А президенти сусідньої України – дійсно заходили. Причому не тільки прихильники заходу Віктор Ющенко або Петро Порошенко, але і навіть ті, хто орієнтувався на Кремль – Леонід Кучма і Віктор Янукович.
При Кучмі це називалося політикою «багатовекторності» – але Москва після серії інспірованих скандалів фактично змусила Кучму відмовитися від цієї політики і підписати угоду про створення Єдиного економічного простору з майбутніми учасниками Євразійського союзу. А Віктор Янукович і зовсім був прихильником підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом – «при збереженні хороших відносин з Москвою» і позаблоковий статус України. Але в Кремлі цей намір сприйняли як зраду і змусили українського президента поміняти курс.
І обидва рази ці зміни курсу на користь Росії приводили до Майданів. Теж, до речі, непогане нагадування в період українських президентських виборів – не гірше, ніж у канцлера Курця.
Втім, Олександр Лукашенко поки нічого ще не підписав і ні з ким особливо не зблизився. І до Відня поки що не дістався. Але він і сам не знає, де та червона лінія встановлення хороших відносин з ЄС, перетин якої в Москві вважатимуть зрадою – як не знали цього Кучма і Янукович.
Віталий Портников, для belsat.eu