Зіткнувшись з Голокостом під час Другої світової війни, білоруські євреї не пізнали справедливості і після її закінчення. Про це 27 січня в розмові з кореспондентом «Белсата» під час форуму пам’яті жертв Голокосту в Мінську розповіла Фріда Рейзман, яка довгі роки очолює Мінську міську єврейську благодійну організацію «Гілф».
Коли в 1941 році нацисти окупували Мінськ, Фріді Рейзман було тільки 6 років. Її батько, Вульф Лосік, став одним з керівником опору в Мінську і засновником першого партизанського загону на Мінщині імені Кутузова.
«У 42-му році, взимку, на нас налетіло Гестапо. Хтось підказав, що батько збирає зброю і виводить людей з гетто. Коли вони шукали зброю, я змогла втекти. Вибігла, як стояла вдома. Ні валянок, нічого не змогла надіти. Підпільники мене взяли, коли почало темніти. Я вже цей момент не пам’ятаю, я вже була заморожена. У мене були заморожені руки і ноги», – каже співрозмовниця.
У партизанському загоні був і старший брат Фріди, 19-ти років. На його рахунку – 17 підірваних ешелонів. Другий брат загинув у Тростенці, коли йому було 16 років.
«Нікого не залишилося в живих нікого», – каже Фріда Рейзман.
Саму дівчинку і її матір врятував Білоруський селянин з Узлянов.
«Я в неоплатному боргу перед цими людьми. Він привіз мене в партизанську зону, в село Поріччя [Пуховицький район. – Belsat.eu]. Це село врятувало 40 єврейських дітей. Бідні, підлоги земляні. І вони нас дивилися, виводили на болота разом з собою», – каже співрозмовниця.
У 2000 році в Поріччі був встановлений пам’ятник праведникам народів світу.
Фріда Рейзман розповідає, що «здорово стикалися з антисемітизмом» і за радянської влади.
«Я не змогла вступити в той інститут, в якому я більше б користі принесла, – іноземних мов. Відкритим текстом сказали: національні кадри. Мій чоловік був скрипалем, займався в класі обдарованих дітей разом з Лученком [композитором Ігорем Лученком. – Belsat.eu], Смольським [композитор Дмитро Смольський. – Belsat.eu], але під час виступів ніхто не хотів йти грати після нього. Його теж не прийняли [для продовження освіти. – Belsat.eu]. втратили скрипаля такого таланту!«- каже Фріда.
За її словами, з 1947 року в Білорусі не було не видано жодної книги про Мінське гетто, крім тих, які в останні роки видали самостійно самі жертви переслідування: збірники документів, спогадів. Держава в цьому не брала участь. Немає окремої експозиції, присвяченої Мінському гетто, і в музеї Великої Вітчизняної війни.
«Це ганебно. Загинули громадяни цієї держави. Патріот. І ніде… Мені соромно», – каже Фріда Рейзман.
На прощання вона каже, що «народу такої доброти, як Білоруський, ніде немає».
МГ/ОБ, belsat.eu