Політична ситуація почала виходити з-під контролю влади, і Лукашенко не чекаючи дня голосування, вирішив повністю згорнути виборчу кампанію. Про скасування виборів мови поки не йде, просто чинний глава держави просто перепризначить себе за допомогою попередніх репресій проти своїх опонентів.
Несподівано для всіх, перш за все для Лукашенка і його оточення, протест або «передплатна революція», стався раніше, ніж самі вибори. В історії Білорусі саме вибори ставали поштовхом для масових протестів, а зараз, вийшло так, що вихід людей на вулиці міг би стати поштовхом для проведення більш-менш справжніх виборів. Глибока недовіра і невдоволення нинішнім президентом, яке оформилося в революційні настрої стало шоком для всієї системи.
Багато в чому, що відбувається сьогодні в Білорусі – це результат навіть не економічних труднощів, не загальних проблем з коронавірусом, а банальне побутове політичне хамство і неповага керівника держави і його оточення до співгромадян.
Неповага змішується з брехнею і показушностью. Людям нахабно брешуть і хамлять, хамлять і брешуть, а потім урочисто женуть на суботники і паради. Лукашенко з наполегливою методичністю сам «вбивав» свій електорат протягом останніх місяців. І зараз, замість того, щоб знизити градус роздратування в суспільстві, влада за допомогою «пулів», СБ, БТ, редакторів, «експертів», провокаторів і провокацій продовжують відкрито демонструвати неповагу і хамство по відношенню до простих громадян.
Разом з тим населення побачило політичну альтернативу, за яку почало голосувати за допомогою безпечного виходу на вулиці в рамках збору підписів. Голос громадян, який тихо крали на виборчих дільницях, матеріалізувався, і Лукашенко зрозумів, що програв. При збереженні такого темпу виборчого підйому, площі і зіткнень не уникнути, а значить і велика загроза повної ізоляції і втрати влади.
Тому гра у вибори, зі збереженням фасадної демократичності і гласності стала безглуздою і небезпечною, про що керівник Білорусі безпосередньо заявив:
«Запам’ятайте ви і всі, хто мене почує: країну вони не отримають».
Влада вже почала зачистку політичного простору і стерилізації виборів. Вуличні збори підписів будуть демонстративно розганятися, активісти заарештовується (що вже має місце). Також, почалася підготовка до того, що з дистанції будуть прибрані всі кандидати, перш за все Світлана Тихановська, які в тій чи іншій мірі можуть агрегувати невдоволення і зберегти вуличну активність, в тому числі Віктор Бабарико і Валерій Цепкало. Не варто виключати і репресій проти них, принаймні, погрози на їхню адресу з боку Лукашенка вже прозвучали. У свою чергу, в ролі альтернативних, але абсолютно безпечних кандидатів можуть виступити: Наталія Кисіль, Анна Канопацька, Сергій Черечень, Андрій Дмитрієв.
Разом з тим очевидний передвиборчий провал Лукашенка показав, що поступово відбувається руйнування системи, делегітимізація режиму, єдиною опорою якого стає груба сила і репресії.
Навіть якщо хвиля підписного протесту піде на спад, суспільство вже не повернеться в рамки тотальної політичної апатії і підпорядкування. Тому, Білорусь чекає період «оксамитового терору», який навряд чи ослабне до кінця правління Лукашенка і ймовірно торкнеться всіх аспектів нашого життя. У чому суть «оксамитового терору».
Призначення нового прем’єра Романа Головченка, являє тому прямим підтвердження. Головченка можна віднести до силового, а не до номенклатурного (економічного) блоку. Він близький як до Віктора Шеймана, так і Віктора Лукашенка (останній курирує силові структури в країні). Очевидно, що головне завдання, нового уряду і прем’єра політична, а не економічна. Уряд перетвориться на репресивний орган, який повинен буде утримати економічну стабільність в країні в період виборчої кампанії і після неї. Починається період контрреформ, заморозки економіки, панування держсектора, адміністративного управління і контролю економічної системи.
У найближчі тижні країна перетворитися в обложену фортецю. Звичайно, якщо владі не вдасться забезпечити силовий супровід виборчому процесу і ситуація в країні буде загострюватися, то Лукашенко піде на скасування виборів. Але, в цих умовах, настане повний крах легітимності глави держави, а система дуже швидко виснажить свої ресурси, що призведе до її руйнування.
/ОБ