23 лютого Володимир Путін знову брязкав зброєю. Виступаючи на концерті в Кремлі з нагоди Дня захисника Вітчизни (в СРСР в цей день відзначали народження Червоної Армії) він заявив, що російська армія і флот стають все більш сучасними і що туди прямує «новітнє озброєння і техніка, в тому числі лазерні, гіперзвукові комплекси, високоточні системи».
Щоб ніхто не сумнівався в серйозності загроз, Володимир Путін додав, що «багато з наших озброєнь… не мають аналогів у світі. При цьому по ряду перспективних зразків-а це фактично зброя майбутнього – ми вже перейшли від етапу випробувань до постановки їх на бойове чергування в режим постійної готовності».
Реальні це загрози або порожнє хвастощі, ніхто з упевненістю сказати не може. Військові експерти, аналітики, дипломати, розвідники, астрологи і ворожки роблять прогнози, спираючись головним чином на свої надії і очікування, а зовсім не на реальний стан справ. Тому що реального стану справ не знає ніхто, в тому числі, можливо, і сам пан Путін.
Окозамилювання, лицемірство, брехня і прагнення догодити начальству так поширене в нинішній Росії, що відокремити в офіційних коментарях правду від брехні стає дуже важко.
Ті, хто спостерігає за ситуацією з боку, діляться в основному на дві категорії. Спраглі за всяку ціну миру, спокою і загального благополуччя, схильні вірити, що всі ці брязкання зброєю – гра, дешеві декорації, «потьомкінське село». Вони зі сміхом запевняють себе та інших, що турбуватися зовсім нема про що, тому що Росія з її катастрофічно низьким економічним потенціалом не здатна виробляти що-небудь вартісне. Машини, що розвалюються на ходу, падаючі ракети, анімаційні презентації «новітньої зброї» – все це, на їхню думку, доводить абсолютну нездатність Росії вести сучасну війну.
Інші, умовно кажучи «алармісти», навпаки, б’ють на сполох при кожній звістці про мілітаристські зусилля в Росії. Вони закликають залишатися на рівні, зміцнювати НАТО і не вірити миротворчим запевненням Кремля. Вони сприймають російську загрозу серйозно. Таких людей багато серед військових, політиків і в розвідспільнотах. З одного боку, це люди, які знають про проблему більше за інших, що народжує природну довіру до їхньої думки. З іншого боку, вони професійно зацікавлені в зміцненні своїх структур, а для цього якраз потрібен постійний і не слабкий ворог. Тут будь-якого обивателя починають терзати смутні сумніви.
Надійно перевірити реальний стан російських збройних сил можна тільки одним способом – війною. Такої перевірки краще б уникнути. Але можна звернутися до історії. І перегортаючи ХХ століття по одному десятиліттю за іншим, потрібно сказати ось що.
Важке економічне становище країни, тяжке і навіть катастрофічне становище народу мало пов’язані зі здатністю створювати військову міць. У 30-х роках минулого століття, коли мільйони людей гинули від голоду, в країні будувалися військові заводи і створювалася військова промисловість.
Тоталітарна влада легко витрачала людські життя заради майбутніх військових успіхів. У післявоєнні роки, коли країна лежала в розрусі і хліб продавався за картками, інтенсивними зусиллями була створена атомна промисловість і ракетобудування, по вкраденим у американців кресленнями була побудована атомна бомба, а потім, завдяки зусиллям славних радянських вчених, і воднева.
Звичайно, зараз трохи інший час, інший рівень технологій, зовсім інший політичний розклад у всьому світі і багато інших відмінностей від минулого століття. Однак нинішня авторитарна російська влада все більше тяжіє до радянських зразків, потроху відроджуючи тоталітарні норми в самих різних сферах суспільного і державного життя. Цього не можна не враховувати, розмірковуючи про військові можливості нинішньої Росії. Тому для гарного настрою можна посміюватися над фанерними танками або паруючим крейсером, але сприймати повідомлення про нові системи озброєння виключно як анекдот теж не варто.
Олександр Подрабінек /ОБ, для belsat.eu
Читайте інші Тексти автора у рубриці «Думки»