У столиці Йорданії Аммані 26 лютого відбулися збори глав Помісних Православних Церков. Ця зустріч продемонструвала рівень підтримки Москви на міжправославній арені та актуальний стан справ в «українському питанні».
Зустріч була організована Патріархом Єрусалимським Феофілом ІІІ. Мета заходу – створити майданчик для діалогу між Вселенським і Московським Патріархатами. Останній в односторонньому порядку розірвав відносини у зв’язку з наданням Томосу новій об’єднаній Православній Церкві України.
У Москві вважають, що Україна – це виключно її сфера впливу, і Вселенський Патріархат незаконно вторгся на територію РПЦ. Патріарх Варфоломій навпаки вважає, що зробив все правильно: подолав розкол в Україні, повернув мільйони віруючих у церковне спілкування, а також сам не псував відносин з РПЦ.
Посередником у конфлікті зголосився бути Патріарх Єрусалиму. Він запропонував скликати зустріч на своїй території (а Йорданія також входить в його юрисдикцію) восени минулого року, під час візиту до Москви.
Там він отримав премію Фонду єдності православних народів. Її розмір склав близько 250 тисяч доларів США, що дало підставу деяким оглядачам вважати це хабарем.
Москва відразу ж гаряче підтримала ідею, адже в такому випадку модератором зустрічі був би Єрусалимський Патріарх. Однак, згідно з православною традицією, головним модератором у православних є саме Вселенський патріарх в силу першості честі. Саме тому Варфоломій, а також ряд інших глав Церков відмовилися приїхати на зустріч.
Всього учасників саміту було близько третини – 6 з 15 автокефальних Православних Церков. В Амман приїхали тільки 4 глави: організатор – Патріарх Єрусалимський, ще два патріархи – Російський І Сербський, а також митрополит Чехословацької церкви. Ще дві церкви надіслали лише делегації – Румунська та польська.
Повністю відмовилися від участі 9 церков: Вселенська, Олександрійська, Антіохійська, Грузинська і болгарська Патріархії, а також Церкви Кіпру, Греції, Албанії та України.
За повідомленнями різних православних медіа, як промосковських, так і прогрецьких, напередодні зустрічі з’являлася інформація про те, що головною метою РПЦ на зустрічі буде колективне засудження Вселенського Патріархату і Православної церкви України (ПЦУ), а також заклик до подальшого діалогу.
Однак текст офіційного Комюніке вельми миролюбний. Дії Патріарха Варфоломія не засуджуються, але навіть підкреслюється його першість честі, яку Різні спікери Моспатріархії намагаються оскаржити і дискредитувати.
Абзац, що стосується України розпливчастий:
«Щодо сьогоднішньої церковної ситуації в Україні учасники також визнали, що для зцілення і примирення необхідний Всеправославний діалог».
З одного боку безпосередньо ПЦУ не критикується, але з іншого – РПЦ продовжує наполягати на ідеї всеправославного обговорення. Тут слід пояснити специфіку таких обговорень. На них всі рішення приймаються виключно консенсусом, а не звичайною більшістю голосів.
Таким чином де-факто у кожної церкви є право вето на будь-яке рішення. На практиці це перетворює будь-який Всеправославний діалог на засідання Ради Безпеки ООН, з його нездатністю вирішити будь-який серйозний конфлікт.
Знаючи категоричне неприйняття Москвою самої ідеї української церковної незалежності, можна не сумніватися, як вона скористається своїм правом вето.
Крім України були порушені питання релігійного життя Чорногорії та Північної Македонії. Це все юрисдикція Сербської Патріархії, яка після розпаду Югославії ризикує втратити церковний контроль над землями колишніх союзних республік. Ситуації там кардинально відрізняються один від одного.
У Македонії є своя, численна невизнана іншими церква, яку підтримує світська влада. Серби в Македонії практично не мають свого духовенства. Вже багато років стоїть питання про визнання автокефалії церкви в Північній Македонії.
У Чорногорії навпаки своя місцева церква досить маргінальна. Більшість же належить до Сербської церкви. Автокефалія для чорногорців проблематична, оскільки її просто поки нікому давати, надто вже нечисленна національна церква. Це зрозумів президент Міло Джуканович, і Скупщиною (Парламент Чорногорії) був прийнятий закон про націоналізацію храмів, побудованих до 1918 року. Справа в тому, що це рік, коли автокефальна Чорногорська митрополія була поглинена сербською церквою у зв’язку з об’єднанням всіх Церков, що увійшли до Королівства сербів, хорватів і словенців, пізніше трансформоване в Югославію. Офіційна Подгориця зараз хоче повернути у власність держави Історичні чорногорські храми, а ті, які вже були побудовані під час юрисдикції сербів, залишаться Сербської церкви.
Таким чином в Аммані учасники висловили солідарність з Сербією і Росією з питання церковного контролю їх колишніх колоній. Хоча і в досить м’якій формі.
Крім позначення проблемних країн учасники вирішили, що потрібно продовжити зустрічатися для діалогу, також вони запросили Вселенського патріарха на наступні зустрічі. Хоча напередодні Варфоломій написав жорсткого листа Патріарху Єрусалиму, в якому розкритикував формат зустрічі, мовляв, це суперечить і порушує традицію православ’я.
Учасники саміту вирішили до кінця року ще раз зустрітися в Єрусалимі, запросивши туди знову всі православні церкви.
Дана зустріч зафіксувала, що розколу в Православ’ї через Україну немає. Навіть РПЦ після серії протестів хоче сісти за стіл переговорів. Істотно звузилося коло підтримки Москви на міжправославній арені. З моменту останнього собору в 2016 р.з нього явно випали Болгарська і грузинська церкви, а Патріарху Кирилу так і не вдалося організувати бунт проти Вселенського патріарха Варфоломія.
Дмитро Горевий, релігієзнавець, директор громадської організації «Центр релігійної безпеки» /ОБ,— для belsat.eu