Кількість нелегальних мігрантів в Україні за 2019 рік зросла на 10%. Про це «Белсату» повідомили в Державній прикордонній службі у відповідь на запит. Згідно з даними, 1325 осіб спіймали при спробі незаконно перетнути кордон. Переважна більшість з них у пошуках кращого життя намагалися виїхати до Європейського Союзу. Чому мігранти часто вибирають Україну в якості транзитної зупинки, розбирався Максим Шилін.
Військові конфлікти, високий рівень корупції, злидні і відсутність демократії – це основні фактори, що змушують громадян неблагополучних країн зважитися на міграцію. За перше півріччя 2019-го в агентстві ООН з прав біженців зафіксували таку цифру: щохвилини в усьому світі 20 осіб змушені кинути все і виїхати в невідомість. Іноді це роблять законним шляхом, проте частіше використовують нелегальні способи.
Девід Манігабе і Бен Шиколь, яких ми зустріли в Києві, живуть в Україні вже кілька років. Обидва родом зі столиці Конго, залишали Кіншасу зі схожих причин, але їх долі склалися по-різному.
У 2011-му 36-річний Бен Шиколь заплатив близько 1300 доларів людям, які обіцяли доставити його до дядька в Париж. Цілий місяць він плив на кораблі до Росії. Забравши паспорт, там його разом з іншими мігрантами посадили в автобус, який нібито слідував до столиці Франції. Але в підсумку чоловік опинився в Україні.
Зупинкою, яку назвали «Парижем», стала київський ринок, де торгували темношкірі.
Нещодавно він публічно звернувся до президента Володимира Зеленського з проханням допомогти йому легалізуватися, але на момент публікації ніякої відповідної реакції не послідувало: через місяць Бен все ще без будь-якого паспорта, живе з простроченою довідкою і укладає асфальт на шляхопроводі.
«Якщо поліція приїде сюди, то у мене, швидше за все, будуть проблеми. Я не розумію, яка у вашій країні політика! У мене вже було багато судів і штрафів. Де мені взяти грошей на юриста?»- з роздратуванням в голосі говорить Бен.
У конголезця незакінчена освіта інженера. У Парижі він якраз планував довчитися, щоб потім влаштуватися на роботу електриком, адже в Конго у мігранта вже був трудовий стаж в цій професії.
Незважаючи на труднощі, повертатися в Конго, щоб знову жити там на постійній основі, чоловік не бажає. Бена як і раніше не влаштовує політична ситуація на батьківщині:
«У вас є демократія, а у нас її немає. У вас це в менталітеті. Демократія – це коли не ображають незалежно від того якого кольору у тебе шкіра, а у нас це так. В Конго диктатура!»
У країні вже кілька десятків років триває збройний конфлікт, що супроводжується етнічними чистками. У 2019-му там пройшли вибори президента, на яких переміг опозиційний кандидат. Він змінив Джозефа Кабілу, який правив країною протягом 18-ти років. Частина політичної еліти вважає, що де-факто Кабіла залишився при владі, уклавши таємну угоду з новообраним главою держави Феліксом Чісекеді. Тим не менш, є причина, по якій Бен хотів би ненадовго повернутися додому:
«Моя мама і тато померли, а я досі не був на кладовищі. Я дуже хочу поїхати на батьківщину, щоб побачити могили і привести їх в порядок, якщо потрібно, але як мені це зробити без документів?»
Пошуковий запит в Google допоміг 23-річному Девіду Манігабі визначитися з майбутнім місцем проживання. Хлопець з досить забезпеченої сім’ї закінчив школу, потім IT-курси і планував розробляти платформи для торгівлі, але зіткнувся з проблемами:
«У Конго не можна підключити до додатка платіжний шлюз. Там люди живуть на 30-40 років у минулому. Деякі – на один долар в день. Для мене дуже важливо мати доступ до нових технологій».
Сівши за комп’ютер, перебравши різні варіанти, Девід зупинився на Естонії та Україні. Навчання і життя в цих країнах порівняно недорогі, а ці критерії були головними під час пошуку. Далі він звернувся в агентство, де бажаючим мігрувати допомагають влаштувати все легально. Там порадили їхати до Києва, так як отримати візу набагато простіше, ніж в країну ЄС. Оформлення документів зайняло два місяці.
«Якщо ти готовий фінансово, то все робиться дуже швидко. Агентству я заплатив 10 тисяч доларів, в цю суму увійшов переліт, вартість першого року навчання на підготовчих курсах в університеті і гуртожиток», – розповідає конголезець, уточнюючи, що є варіанти і в два, і в три рази дешевше.
Приїхавши цілеспрямовано до Києва, Девід зіткнувся з абсолютно іншою культурою, неприємності самі знайшли його.
«Мені потрібно було орендувати квартиру, але я не знав, як це зробити. Прийшов друг і сказав, що допоможе. Він взяв у мене тисячу доларів, я заселився в квартиру, але менше, ніж через місяць, мене попросили виїхати. Напевно, товариш зняв квартиру подобово. Я звернувся в поліцію, де мені сказали, що будуть шукати цю людину» – шахрай так і залишився безкарним, пояснює Девід.
Першим місцем роботи конголезця став колл-центр, далі він півтора року вдома займався власними проектами для портфоліо. Хлопець переконаний, що без них його б не взяли в хорошу IT-компанію. Бажану вакансію мігрант підшукав лише минулої осені. Тепер Девід розробляє майданчики для трейдерів і насолоджується життям в Україні:
«Тут люди поважають твою комфортну зону. Наприклад, вони не стануть просто так кричати на вулиці. У Конго постійно стоїть сильний гул і взагалі багато нюансів. У назві нашої країни зазначено, що вона демократична, але насправді це не так. Закони не працюють, корупції більше, ніж в Україні на мільярд відсотків».
Виділивши те, що йому в новій країні подобається, Девід поспішає доповнити думку недоліками, які зумів помітити – в основному серед молодих українців.
«У багатьох немає мети в житті. У нормальній країні молодь повинна думати, як змінити щось в кращу сторону, удосконалити якісь речей, а не просто працювати за місячну зарплату і користуватися тим, що побудували до них».
Молода людина підкреслює, що деякі зовсім не думають про завтрашній день. Він же своє найближче майбутнє бачить у Києві, проте має амбіції рухатися далі – до Європи.
Нелегальну міграцію в Україні слід розділяти на два аспекти: коли через кордон переходять обхідними шляхами або ж спочатку перебувають на законних підставах. Такої думки дотримується колишній помічник голови Державної прикордонної служби Олег Слободян. За його словами, одна з найпоширеніших схем, пов’язана з університетами, які іноді існують лише на папері:
«Вони видають громадянам інших країн довідки, що ті є їх студентами. За всіма ознаками документ справжній і формальних причин не пропустити їх через кордон – немає», – говорить Слободян.
Щоб змінити ситуацію Українська міграційна служба спільно з поліцією стали активніше перевіряти іноземних студентів і детальніше вивчати діяльність вузів.
В основному нелегали розглядають Україну як проміжну зупинку. Минулого року силовики спіймали 982 нелегалів. Всі вони намагалися проникнути в сусідні країни Євросоюзу.
У коментарі «Белсату» спікер Держприкордонслужби Андрій Демченко уточнив: практично три чверті мігрантів затримали на рубежі з Польщею і Словаччиною.
Вартість перетину кордону за допомогою бандформувань варіюється в залежності від маршруту, його протяжності і складності подолання, пояснює Демченко:
«Потрапивши в Україну, вони знаходять знайомих, які допомагають їм вийти на якихось організаторів незаконних каналів міграції. Ми стикалися з випадками, коли з одного мігранта брали 3-5, іноді 10 тисяч доларів».
За свої ж гроші мігранти можуть постраждати від дій таких людей. У гіршому випадку їх беруть в рабство. Наприклад, у жовтні 2018-го під Києвом виявили близько 30-ти в’єтнамців. Їх три місяці утримували в підвалі приватного будинку, змушуючи працювати безкоштовно.
Інший сценарій, коли просто обманюють з кінцевим пунктом призначення, як в ситуації з Беном Шиколем. Відновити паспорт на території України неможливо – відсутнє посольство Конго. У Росію, де розташоване дипломатичне представництво цієї країни, його не пустять. Єдиним правовим способом залишається депортація в Конго, але потім Бену, ймовірно, заборонять в’їзд в Україну на тривалий термін. Про це говорять численні рішення правоохоронців у подібних ситуаціях.
Олег Слободян стверджує, що допомогти вийти з такого становища складно навіть президенту України:
«Як гарант Конституції він змушений діяти в рамках закону, а робити щось всупереч йому не може навіть глава держави. Якщо юристи підкажуть йому механізм, яким саме чином можна допомогти даній людині, то так, але, наскільки цю ситуацію бачу я, її не можна вирішити правовим шляхом».
Україна приваблює транзитних мігрантів лояльним законодавством. Якщо вони потрапляють до рук правоохоронців, то нічого крім штрафу їм не загрожує. На відміну від деяких країн ЄС, де за певних обставин нелегали опиняються за ґратами. Таким чином, прибуваючи в Україну, вони мінімізують ризики. Іноді, після депортації знову пробують здійснити свій план.
Кримінальну відповідальність несуть організатори злочинних схем. В останні роки силовикам вдалося прикрити близько 30-ти незаконних каналів, але система нагадує міфічне чудовисько: на місці відрубаної голови гідри, виростає дві.
«Цей бізнес ніколи не був українським, російським чи польським – він завжди транснаціональний і до організації таких каналів причетні громадяни мінімум трьох-чотирьох країн», – співучасниками є і частина правоохоронців, додає експерт Олег Слободян.
Незважаючи на законодавчі прогалини в одному з останніх звітів Європейського агентства з охорони зовнішніх кордонів Frontex сказано: рубежі з Україною не несуть істотної загрози для країн ЄС. Кількість мігрантів від загального потоку незначна. За даними організації, в 2019-му в Євросоюзі зафіксовано близько 120 тисяч нелегальних в’їздів.
Максим Шилін/ОБ, belsat.eu