Резонанс від визнання екс-бійця білоруського СЗШР Юрія Гаравського не вщухає весь останній тиждень. 24 грудня на сайті асоціації ветеранів спецназу «Честь» з’явилося звернення до Гаравского від колишнього командира підрозділу Дмитра Павличенко і товаришів по службі. Колишні соратники звинуватили Горавского в «зведення рахунків», називаючи «щуром». Belsat.eu зібрав всі відомі факти про людей, яких Гаравський назвав причетними до вбивства опонентів Лукашенка.
53-річний полковник запасу Дмитро Павличенко сьогодні очолює Білоруську асоціацію ветеранів спецназу військ МВС «Честь». Його син Артемій пішов по стопах батька і служить командиром взводу роти розвідки у військовій частині 3214. Командиром Третьої окремої червонознаменної бригади внутрішніх військ МВС (дислокується в в / ч 3214) з кінця 1999 року по 2008 рік був Павличенко-старший.
Його бійці регулярно брали участь в агресивних розгонах мирних демонстрацій в Мінську. Але в історію Білорусі ця людина ввійшла, завдяки опублікованому в 2001 році рапорту екс-начальника кримінальної міліції генерала Миколи Лопатика.
У документі стверджувалося, що за наказом тодішнього держсекретаря Ради безпеки Віктора Шеймана Павличенко і його підлеглі з СЗШР фізично ліквідували колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Захаренка, колишнього голову ЦВК Віктора Гончара і бізнесмена Анатолія Красовського. Всі вони були опонентами Лукашенко і безслідно зникли в 1999 році.
22 листопада 2000 року тодішній глава КДБ Володимир Мацкевич підписав постанову про превентивне затримання Павличенко на 30 діб як можливого керівника злочинного угруповання. Але буквально через пару днів його випустили з СІЗО за особистим розпорядженням Лукашенко і до 2008 року командир частини залишався на посаді.
У 2008 році Павличенко призначили заступником командира корпусу охорони громадського порядку внутрішніх військ МВС з бойової підготовки, а через рік він пішов у відставку за станом здоров’я. За інформацією ЗМІ, проживає в своєму будинку в Лепелі. Одружений з лейтенантом медичної служби, яка працювала в в / ч 3214. Дочка від першого шлюбу живе в Торонто.
Дмитро Павличенко знаходиться під санкціями США і Євросоюзу, в’їзд туди йому заборонений. Свою причетність до зникнення політиків він заперечує.
З інтерв’ю Гаравського DW виникає, що Дмитро Карпович брав участь у викраденні Юрія Захаренка. Він знаходився в одній з двох машин, де бійці СОБР чекали, поки Захаренко припаркує своє авто і відправиться пішки до підʼїзду.
На початку 2000-х Карпович Дмитро Іванович мав звання капітана і займав посаду першого заступника командира начальника штабу 1-го батальйону спецпризначення в / ч 3214. Указом глави держави №335 від 26 червня 2002 року Карпович був нагороджений орденом «За службу Батьківщині» III ступеня за «зразкове виконання військового і службового обов’язку, високу професійну майстерність та особливі відмітки» в ході оперативно-тактичних навчань «Березина-2002».
У 2005 році чоловік з таким ім’ям зареєструвався в Пінську як індивідуальний підприємець, але в 2010 році був виключений з Єдиного державного реєстру через «нездійснення комерційної діяльності».
«Я і Шкіндера – ми були вище – коли дізналися, що Захаренко припаркувався і пішов в сторону будинку, пішли за ним», – розповів Гаравський.
Зі словами «Руки за спину» бійці наділи на екс-міністра наручники і посадили на заднє сидіння машини. На той момент Шкіндерову, що народився в 1979 році, було всього 20.
Шкіндера Сергій Володимирович в цьому році брав участь у спортивній естафеті «Полум’я миру» в Горках напередодні Європейських ігор. У сюжеті телеканалу СТВ він фігурує як «помічник голови правління комерційного банку». У репортажі місцевого видання Gorki News називається заклад – це «Пріорбанк», частина австрійської Raiffessen Bank Group International. Там же йдеться, що Шкіндера – майстер спорту з дзюдо, з рукопашного бою і має краповий берет.
На сайті «Приорбанк» Шкіндера не згадується, єдине інтерв’ю, що він давав в житті – це короткий коментар на тій естафеті. Про те, як він потрапив в банківську сферу і побудував кар’єру після служби в СОБР – невідомо.
У друзях на сторінці Шкіндерава в «Однокласниках» є Юрій Гаравський.
Згідно Гаравского, Кожевников був учасником викрадення Захаренко, а також «працював по Красовському». Одяг убитих Гончара і Красовського бійці склали в одну велику сумку, а Кожевников облив її бензином і спалив, згадував Гаравський.
Указом Лукашенка №336 від 20.07.2004 Кожевников Олександр Олександрович був нагороджений медаллю «За відвагу» з формулюванням «за особисту мужність, відвагу і самовідданість, проявлені при затриманні злочинців і збройних злочинних угруповань. На той момент він був старшим прапорщиком і командиром групи спецпризначення №1 СОБР в / ч 3214.
Кожевников залишався на службі в спецназі як мінімум до 2011 року, про що свідчить звіт з чемпіонату Білоруського фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» з практичної стрільби серед підрозділів спеціального призначення. Представники внутрішніх військ, серед яких Кожевников, зайняли 3 місце.
«Військовослужбовець в / ч 3214 капітан Олександр Кожевников бере участь в змаганнях не вперше. У минулому році він, стріляючи з пістолета Макарова, вразив всі цілі і отримав звання майстра спорту. Цього року стрілок це підтвердив», – написано в колонці «Хроніка служби» від 27 жовтня 2011 року на сайті sb.by.
Чемпіонат проводився на полігоні «Воловщіна», де, за словами Юрія Гаравського, в 1999 році розстріляли Захаренко.
Разом з Олександром Кожевникова боєць СОБР Панков пішов назустріч Захаренку біля його будинку.
«Вони пред’явили йому документи: «Ми співробітники міліції, просимо сісти в автомобіль», – згадує Гаравський. Вони також, згідно колишнього бійця СОБРа, разом викрадали Гончара: Панков застебнув на руках політика наручники, одягнув балдахін на голову і вставив в рот кляп.
Про подальшу долю Панкова дізнатися не вдалося, в відкритих джерелах відомостей про такого бійця ми не знайшли.
Деталей участі Румянцева в «ескадроні смерті» співрозмовник DW не розповідає. Згадує тільки, що той перебував у машині, на якій викрадали Захаренко. Відомостей про його нагородження в інтернеті немає.
При заході на аккаунт в «Однокласниках», який в пошуковику Google підписаний як «Олексій Румянцев», ім’я змінюється на інше – «Саша Майамі». На сторінці цієї людини зазначено, що він служив в в / ч 3214 в 1997-1999 роках. У друзях є Святослав Балинін – ще один учасник «ескадрону смерті» за версією Гаравського.
Олексій Румянцев одружений, має сина Юрія, який навчався в школі олімпійського резерву, і молодшу дочку. Його дружина Наталя багато подорожує по Європі. Сім’я живе в селищі Дачне під Мінськом.
На визнання колишнього товариша по службі той відреагував емоційно, назвавши слова Гаравського «маренням сивої кобили».
Ще один передбачуваний учасник розправи над Захаренко, боєць-снайпер СОБР Новаторський Володимир Олексійович, указом Лукашенка №124 від 14.03.2005 нагороджений орденом «За службу Батьківщині» III ступеня.
Його прізвище у зв’язку з «ескадроном смерті» вперше було озвучено в незалежних ЗМІ ще в 2001 році колишнім бійцем внутрішніх військ, який побажав зберегти анонімність. Описана ним історія багато в чому збігається з версією подій Юрія Гаравського. Згідно аноніма, Новаторський мав краповий берет і залишився в спецназі за контрактом після строкової служби.
Через 18 років колишній топ-слідчий СК Євген Юшкевич на хвилі обговорення визнання Гаравського написав на своїй сторінці в Twitter, що сьогодні Володимир Новаторський працює в ІТ-компанії «ВебКонта», яка створює програми для бухгалтерії.
6) Новаторский Владимир, отбывал службу по контракту в 3214 в звании прапорщика. В данный момент является руководителем IT фирмы https://t.co/GBACE2D5TB , Пишет софт для бухгалтерии
— Эwenk. (@ewenk_uy) December 17, 2019
За словами Горавского, Святослава Балиніна він побачив, коли собрівці привезли тіла Гончара і Красовського на військову базу під Бегомлем, щоб закопати.
У свідоцтві колишнього бійця внутрішніх військ у 2001 році Балинін також згадується: «Служба цієї групи [« ескадрону смерті ». – Belsat.eu] проходила так, що в принципі ніхто не знав, які завдання виконував, крім безпосередніх їх виконавців, ну, і звичайно, командир. Команди віддавав сам безпосередньо Павличенко. Там був ще прапорщик такий – Балинін – на прізвисько Балу. Але Павличенко завжди командував сам особисто. Балу на завдання не брали – він товстий, неповороткий».
Схоже на те, що старший прапорщик Балинін і Павличенко – родичі, а не просто друзі. На фото в соцмережах Балинін – в оточенні дружини, сина і дочки Павличенко від першого шлюбу Валерії. В «Однокласниках» Валерія позначено як племінниця Балинін.
Балинін довгий час був заступником Павличенко в асоціації «Честь». Невідомо, де зараз працює ветеран спецназу, але на подорожі по Європі йому, очевидно, вистачає коштів.
В інтерв’ю Гаравський не уточнює, що саме робив Володимир Вашкевич, але позначив його прізвище в своєму списку причетних до вбивства.
Є один відомий Вашкевіч,
пов’язаний з СОБР – його багаторічний командир. На відміну від своїх колег, Володимира Вашкевича чекав кар’єрний зліт. Після Військової академії в кінці 90-х Вашкевич потрапив за розподілом до 1-ю роту спецназу в / ч 3214, а вже в 2002 році він очолив СОБР і командував підрозділом до 2014-го.
Вашкевич дослужився до полковника, отримав ордена «За особисту мужність» і «За службу Батьківщині» III ступеня.
Гаравський свідчить, що Володимир Будько разом з водієм БТР на наступний день після вбивства Гончара і Красовського загнали в яму джип останнього, розчавили його і закопали на дорозі у Бегомль.
У 2001 році Гаравського і Будько засудили за вимагання грошей у підприємців на прохання Павличенко, стверджував екс-боєць в новому інтерв’ю DW. Будько нібито дали тоді три роки «хімії».
Про Юрія Будько відомостей у відкритих джерелах не знайшлося, крім свідоцтва Гаравського, який стверджував, що той разом з Балинін був присутній при похованні тіл Гончара і Красовського.
Під час викрадення Захаренка Володимир Бородач [полковник, екс-командир 5-ої Окремої бригади спецназу Головного розвідувального управління Генерального штабу СРСР. – Belsat.eu] був в одній машині з Павличенко і Гаравським, говорив останній. Разом з Кожевніковим Бородач захоплював Красовського, ніс мертвого Гончара за руку, щоб кинути в яму. Більше про Бородоча нічого невідомо.
Також в «списку Горавского» фігурують двоє водіїв. Анонімне джерело в 2001 році стверджувало, що відганяв джип Красовського від місця захопленнябіля лазні «солдат автороти Мекіянець». У книзі Павла Шеремета і Світлани Калінкіної «Випадковий президент» є інтерв’ю з Андрієм Жерносєком [керівник незареєстрованої молодіжної організації, яка займалася пошуком зниклих політиків. – Belsat.eu] і співробітником КДБ Геннадієм Угляницею. Жерносєк стверджував, що свідком викрадення був боєць на ім’я Віталій Метельський, а безпосереднім учасником – Олександр Мекіянец.
«Посадили за кермо цього Мекіянца, закинули цих людей [Гончара і Красовського. – belsat.eu] в машини і поїхали на базу в Бегомль», – говорив він.
Крім того, в якості фігурантів у книзі називаються лейтенант Коклін і прапорщик Мурашко.
Катерина Андрєєва belsat.eu