Коли державному секретарю США через події навколо Ірану довелося скасувати свій приїзд до Києва, спостерігачі задавалися питанням: А чи приїде Майк Помпео взагалі? У п’ятницю, 30 січня, держсекретар США прибуває до Києва.
За час, який минув з новорічних свят – саме на ці дні планувався візит американського державного секретаря Майка Помпео – Україна не стала менш токсичною темою для адміністрації Дональда Трампа.
Я б сказав, що стала більш токсичною: почалися слухання щодо імпічменту в Сенаті, з’явилися нові свідчення зв’язування Трампом питання військової допомоги Україні з розслідуванням справи сина колишнього віце-президента Джо Байдена.
Крім того, американці готуються прочитати «свіжі мемуари» колишнього помічника президента з національної безпеки Джо Болтона, які за нині виглядають не стільки мемуарами, скільки свідченнями свідків.
Не виключено, що саме зі свідченнями свідків Болтон, ще недавно вважався одним з найвідданіших прихильників Трампа в республіканському істеблішменті, виступить на слуханнях в Сенаті.
Сам Помпео встиг за цей час відзначитися сакраментальною фразою, яку він кинув у відповідь журналістці, яка цікавилася українським кейсом, – «хіба американців цікавить Україна?»
Тим не менш, він летить до Києва, вже самою цією поїздкою доводячи, що американців – принаймні тих американців, які працюють в адміністрації Трампа і в Державному департаменті – Україна цікавить.
Але сигнал, який пов’язаний з цим важливим візитом держсекретаря, я не став би спрощувати. Візит Помпео – це не просто поїздка до Києва. Це – крім природного після остаточного схвалення Брекзіта заїзду в Лондон – поїздка з 30 січня по 3 лютого в чотири пострадянські столиці – Київ, Мінськ, Нур-Султан і Ташкент. Причому в разі Мінська і Нур-Султана Помпео буде зустрічатися з лідерами, які вважаються, нехай і не дуже простими, але союзниками Кремля.
А у випадку з Ташкентом Помпео зустрічатиметься з президентом, який після свого приходу до влади зблизився з Москвою куди серйозніше, ніж його попередник.
Можна, звичайно, сказати, що такою поїздкою Майк Помпео кидає виклик Кремлю, спілкуючись з керівниками країн, які з російської точки зору знаходяться в безпосередній «зоні впливу» Москви. Адже до нього такі насичені поїздки по території колишнього Радянського Союзу здійснювали хіба що Джеймс Бейкер або Мадлен Олбрайт – політики, які давно вже стали фігурами з підручників дипломатичної історії.
Можна подивитися на ситуацію й інакше: є країни, що знаходяться поруч з Росією. І з кожною з цих країн Вашингтон вибудовує свій власний діалог. Так абсолютно несподівано для самої себе Україна з особливої і болючої теми для адміністрації Трампа перетворюється просто в одну з країн пострадянського простору, відвідувану держсекретарем. Країну, якій США хочуть допомогти в її демократичному транзиті також, як і іншим колишнім республікам. Може бути, вони не так досягли успіху, але держсекретар готовий вислухати кожного з їхніх лідерів.
І Олександра Лукашенко, який вперше прийматиме в Мінську керівника Держдепартаменту. І Касим-Жомарта Токаєва, який ще невідомо утвердиться в ролі повноцінного глави Казахстану, і Шевката Мірзієєва, що модернізує Узбекистан, але і наближає свою країну до російського берега. І Володимира Зеленського.
Сам Зеленський, як це недвозначно продемонстрував виступ українського президента під час церемонії в Аушвіці, хотів би бути в ряду з іншими співрозмовниками американських лідерів – такими, як польський президент Анджей Дуда або керівники балтійських країн. Але маршрут Помпео вписує його в інший, пострадянський ряд.
Віталій Портніков для/ОБ, Belsat.eu