У Києві та Варшаві політики, духовенство та активісти згадували польських та українських солдатів, які звільняли Україну від більшовицької влади у 1920 році.
9 травня 1920 року столицю України на місяць звільнили від червоного терору. Польські та українські війська спільно йшли вулицями вільного Києва. Парад приймали польський генерал Едуард Смігли-Ридз та український полковник Марко Безручко.
– Візуально було видно, що в Києві збираються війська, які представляють усі частини нашої Батьківщини, які активно беруть участь у військових операціях на широких полях України, щоб боротися за нашу свободу, співпрацювати у створенні справді незалежної України. І так наша 1-а легіонерська дивізія(…), усі польські солдати, борці за українську справу! Нарешті, 6-та українська дивізія пройшла маршем, до якого вже приєдналися групи ополченців із власними оркестрами – колоритно згадував подію польський генерал Тадеуш Кутшеба.
Через епідеміологічну ситуацію більшість запланованих заходів зараз було не можливо провести. Тому польські та українські журналісти та активісти з двох боків кордону ініціювали власне неофіційне святкування 100-річчя.
Опівдні забили дзвони в католицькому соборі св. Олександра та у найважливішому храмі ПЦУ, Золотоверхому соборі св. Архангела Михаїла.
Невдовзі розпочалася панахида, яку очолювали православні капелани та польський священик.
– Визволення Києва від радянської окупації – також є важливою датою зараз, коли ми знову стикаємося з величезною загрозою зі сходу, яка небезпечна не лише для України, але й для всієї Європи. Через молитву ми хочемо подякувати Богові за всіх тих, хто не вагався віддати власне життя за нашу і вашу свободу, щоб українська нація могла також визначитися зі своїм майбутнім, – сказав київський диякон Яцек Ян Павлович.
– Червона чума, що називається більшовизмом, потрапила в Україну ще в 1918 році. Але час від часу її вдавалося стримувати. Однією з таких операцій була київська експедиція, проведена разом із польською армією сто років тому. Польська армія найбільше постраждала в боях за ці землі. Ми віддаємо данину всім, хто віддав своє життя за Україну, хоча вони не були етнічними українцями, – сказав Костянтин Холодов, заступник Голови Синодального управління військового духовенства з питань міжнародної і міжконфесійної співпраці.
Церемонія закінчилася запаленням свічок біля монастирського муру. На створеній там Меморіальній стіні розміщено майже три тисячі фото солдатів, загиблих на Донбасі з їх короткими біографіями. Після шести років війни на сході країни на мурах собору закінчується місце, бо ще є відомості про наступних полеглих.
Сергій Дмитрієв – військовий капелан, який підтримав організацію святкування з української сторони. Він є заступником голови синодальної ради з соціальних справ при автокефальній Православній церкві України.
Священнослужитель вважає, що річниця перемоги у 1920 році може замінити у свідомості поляків та українців День Перемоги, який – на його думку – в основному є річницею початку чергової окупації для обох країн.
– Колима перемогла Аушвіц, – констатує він, – Це кінець Другої світової війни, а також початок ще гіршого терору. Про радянські репресії потрібно було б довго згадувати: велику депортацію кримських татар, кампанію «Вісла», переслідування уявних «колабораціоністів», масові переміщення, депортації в Казахстан, до трудових таборів, – каже він, додаючи, що в Україні збройний опір проти СРСР тривав до 1960-х років.
Найбільша цінність ювілею 1920 р. – це нагадування про те, що між Польщею та Україною може бути військовий союз. Цей день майже ціле століття був витіснений з колективної свідомості поляків та українців. Ворог не змінився за ці сто років. Ми можемо боротися проти більшовицького тоталітаризму, як це робили тоді, пліч-о-пліч, за свободу наших народів.
Потім неофіційні урочистості перенесли на Хрещатик. Журналіст радіо Wnet Павел Боболович та журналіст Галицького Кур’єра, Дмитро Антонюк пройшли по головній артерії міста у мундирах легіонера та петлюрівця. Вони пояснили, що на офіційних урочистостях планувалось зробити парад реконструкторів обох військ. Через карантин вони вирішили зі своєї ініціативи провести своєрідну мінімалістичну дефіляду.
Журналісти провели останній тиждень, об’їжджаючи Україну полями битв, де воювали та були поховані польські та українські солдати. Приїхавши з Києва до Львова, їм вдалося відвідати такі місця, як Новоград Волинський, Сусли, кладовище в Корцю, Здолбунів, Рівне, Жовтанці, Горпин та Лопатин. На могилах журналісти запалили символічні свічки.
9 травня вони пройшли через центр Києва з прапорами Польщі та України. Що, до речі, викликало великий інтерес у перехожих. На подив реконструкторів, багато киян одразу визначили дату, яку хотіли відзначити чоловіки.
Після цього група вирушила до містечка Гурівщина, де були покладені квіти, під пам’ятним хрестом на честь усіх загиблих за Україну.
Завдяки натхненню журналістів та активістів, учасники Київської експедиції також були відзначені в Польщі.
Опівдні в костелі св. Хреста у Варшаві пройшла служба в пам’ять як про учасників боїв, які загинули у 1920 році, так і тих, хто віддав своє життя захищаючи східні кордони України від російської агресії з 2014 року.
– Ми хочемо подякувати Богові за те, що почалося 100 років тому. Ми сподіваємось, що це вплине на братство між польським та українським народом та підтримає продовження ідеї, яку було започатковано братерством зброї 100 років тому, – сказаву розмові з «Белсатом» священик Славомир Вартальський, який вів службу.
Священик у 2013 р. поїхав до України, де став отцем в духовній семінарії у Києві та капеланом на Майдані під час Революції Гідності. Він також керував пунктом підтримки на київському вокзалі, де пропонував духовну допомогу солдатам, що виїжджали на війну або поверталися з фронту.
– Всупереч тому, що говорить російська пропаганда, за всі ці роки я ніколи не стикався з ситуацією, коли хтось із українських солдатів сказав мені щось погане про Польщу. Вони часто згадували мені про своє польське походження, згадували польських бабусь і дідусів чи польські традиції, що культивуються у їхніх домівках. Вам слід знати, що серед тих, хто воює на Донбасі, є багато поляків. Багато хто також є серед загиблих – наголошує священик.
Коли я замислююсь про переможний парад 1920 року, який пройшов Хрещатиком, я не можу оминути думки, що ця вулиця була також свідком Революції Гідності та похоронів героїв Небесної Сотні. Тепер полеглих з фронту привозять на Хрещатик, де прощаються востаннє. Це символічно. Сьогодні ми духовно зв’язуємося з цим місцем.
Київська експедиція та участь українських солдатів також згадувались у Варшаві на православному кладовищі в районі Воля.
– Постійне нагадування про антибільшовицький союз та плекання пам’яті про спільних героїв – найкращий захист проти все ще існуючої радянської лицемірної історії. Тому що і Польща, і Україна борються з одним ворогом. Обидві країни пережили радянську агресію, і Україна все ще переживає її. Тож ми повертаємо пам’ять про те, що нас об’єднує, не забуваючи про те, що важке, болить і розділяє, – розповідає «Белсату» заступник маршалка сейму Малгожата Госьєвська.
Заступник голови польського парламенту вшанувала військовослужбовців армії УНР разом із головою польсько-української парламентської групи Кшиштофом Соболевським, керівником Управління у справах ветеранів війни та репресованих Яном Юзефом Каспшиком та послом України в Польщі Андрієм Дещицею.
Квіти були покладені на могилу генерала Марка Безручка, командира 6-ї української дивізії, який разом з польською армією брав участь у визволенні Києва. У 1930-х роках він був головою Українського військово-історичного товариства у Варшаві.
– Ми схиляємось над могилою генерала Безручка, бо це наш спільний герой, – наголошує Малгожата Госєвська.
Також були вшановані польські герої 1920 року. Напередодні віце-маршалек поклала квіти до могили генерала Смігли-Ридза, легендарного командира, який похований у Варшаві.
Через коронавірус та неможливість організувати масштабніші урочистості ми вирішили символічно святкувати. У 1920 році Польща та Україна зіткнулися з «червоною чумою», яка напала на Європу на той час. Польща та Україна врятували Європу від комунізму. Ми повинні пам’ятати про це, – пояснює заступниця маршалка.
Польський політик також нагадує про ідею Юзефа Пілсудського, підтриману отаманом Симоном Петлюрою, щодо створення в цій частині Європи блоку незалежних держав, союзних з Річчю Посполитою, і скласти противагу імперським діям Радянської Росії.
– Цей виклик все ще діє, – наголошує Малгожата Госьєвська.
Моніка Андрушевська, ОК/belsat.eu