Основа дружби з Росією – газ, диверсія і корупція

Віталій
Портников
Публіцист, телеведучий

Цінності у інтеграції на пострадянському просторі – російський газ, російська нафта і політична корупція. І коли виявляється, що якась країна готова від цих «цінностей» відмовитися, то не допомагають ні пропаганда, ні «русскій мір», ні російська мова.

Після зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним президент Молдови Ігор Додон заявив, що прийнято принципове рішення про виділення його країні кредиту в 300 мільйонів доларів «на інфраструктурні проекти».

Ця сума дещо менша тієї, яку просив у Москви новий молдавський прем’єр, колишній радник Додона Іон Кику. Але що найважливіше – Молдова отримає ці гроші як раз перед президентськими виборами, які запланували на листопад 2020 року. І Ігор Додон отримає можливість витратити російські гроші на латання бюджетних дірок і на «соціальний підкуп» виборця.

Власне, це практично ті ж самі гроші, які Володимир Путін «позичив» українському президентові Віктору Януковичу в непрості дні Майдану 2013-2014 років.

Тільки тоді йшлося, зрозуміло, не про мільйони, а про мільярди доларів – з поправкою на Україну і її розміри. Але істота залишалася тієюж: допомогти прихильникові Кремля з бюджетними проблемами і маргіналізацією протесту проєвропейських сил, щоб дозволило зберегти владу.

З тих пір важелі російської політики, як бачимо, змінилися не сильно. Коли стало відомо про російсько-молдавські домовленостях, також з’явилася інформація і про угоди, досягнутих пʼятьма українськими компаніями з «Газпромом» щодо прямих закупівель російського газу.

Це, власне, і є та схема, про яку говорив Володимир Путін під час прес-конференції керівників країн «нормандського формату» в Парижі: «дешевий газ для промисловості». А простіше кажучи – поки Росія не може підкупити українську владу, вона намагається підкупити українських олігархів. Щоб вже з їх допомогою або зробити більш поступливими Володимира Зеленського, або в майбутньому домогтися появи більш лояльного українського президента – адже олігархічні клани явно на це можуть вплинути.

Домовилися домовлятися, Або лицар кремлівського столу на саміті «нормандської четвірки»

Кремль поводиться також аж ніяк не тільки з путінських часів. З Олександром Лукашенко ось уже 25 років, зауважимо, застосовується все та ж тактика – суверенітет в обмін на гроші. Грудневі зустрічі президентів Росії і Білорусі завершилися без будь-яких конкретних результатів саме тому, що Володимир Путін вкотре намагається обміняти свою фінансову допомогу на «поглиблену інтеграцію», простіше кажучи – на поглинання Білорусі Росією. І виявляється, що нічим іншим, крім як цієї фінансовою допомогою Путін не може залучити сусідів.

Путін прийшов за Білоруссю, Україна наступна? Київ в очікуванні «інтеграційної точки»

У Москві часто стверджують, що євразійська інтеграція, яка при ближчому розгляді виявляється перетворенням сусідніх країн в російські сателіти, є альтернативою Європейського Союзу. Але коли створювався Європейський Союз, його творці думали не тільки про економічний потенціал Європи, а й про спільні цінності, які повинні об’єднувати європейські народи. І, до речі, будь-які спроби ревізувати ці цінності і поставити їх під сумнів і створюють кризову атмосферу в ЄС – незважаючи на всю матеріальну зацікавленість учасників обʼєднання в його подальшому існуванні.

А у інтеграції на пострадянському просторі цінності зовсім інші – російський газ, російська нафта і політична корупція. І коли виявляється, що якась країна готова від цих «цінностей» відмовитися, відразу ж стає очевидним, що з путінською Росією її нічого не об’єднує – не допомагають ні пропаганда, ні «русскій мір», ні російська мова.

Чому Кремль вирішив взяти Лукашенко за горло?

Тому в Кремлі так дорожать можливістю цього підкупу. Тому в наш час головні друзі Росії – це зовсім не армія і флот, а газ, нафту, диверсія і корупція.

Віталій Портніков для/ОБ, Belsat.eu

Більше матеріалів