Зібрали приклади з США, Іспанії, Єгипту та інших країн.
Якщо іноземці часто білорусів за гостинність і охоту допомогти чужинцю у важкій ситуації, то самі білоруси нерідко кажуть, що у нх кожен сам по собі: мовляв, живемо за принципом «моя хата скраю». Невже і зараз, коли по світу крокує епідемія коронавірусу, накриваючи нові і нові країни, білоруси не об’єднаються перед обличчям такої небезпеки?
«У нас, в Іспанії, так само думали, що кожен сам за себе, але потім виявилося, що емпатія нікуди не пішла, і люди всіляко допомагають іншим», – говорить білоруськомовна іспанка, поетеса Анхела Еспіноса Руїс.
Зараз Анхела доглядає за своєю 89-річною бабусею і заради її безпеки намагається не виходити з дому. Але і в таких умовах можна робити щось хороше!
«Я намагаюся грати веселу музику на піаніно для сусідів: граю Баха, Моцарта, такі жваві речі, не сумні, а також пісні з фільмів. Знаю, що інші молоді люди, які вирішили залишитися анонімними, розробили моделі захисного одягу – маски, комбінезони – для медиків, так як цього зараз не вистачає, і віддали безкоштовно, щоб роздрукували на принтерах 3D.
Поліція у нас для підтримки духу населення часто співає на вулиці, передає повідомлення дітям від міфічних персонажів типу Різдвяного Діда, від наших еквівалентів. А ще один тренер організував у себе на балконі урок фізкультури для сусідів, після відео з цим уроком розлетілося по соцмережах, і багато хто користувався!»
В Америці в кожному штаті свої особливості того, як громадяни спільно намагаються впоратися з вірусом. Як нам розповів Віталій Алісіонак, який емігрував по грін-картці і налагодив там власний бізнес, в його штаті, Нью-Джерсі, закриті школи, а також не життєво важливі бізнеси.
«На початку виникла певна паніка, і народ кинувся в магазини скуповувати продукти, туалетний папір, засоби для дезінфекції. Через кілька днів все заспокоїлося, ввели ліміти на продаж певної продукції, але паперу досі немає. У нашому містечку популярна соціальна мережа Nextdoor, там зараз люди пропонують допомогу тим, хто не може сам придбати продукти. Часто деякі віддають задарма.
Одна вчителька роздає свою бібліотеку бажаючим, щоб було чим зайнятися з дітьми. Пропонуються безкоштовні заняття онлайн з малювання або музики. Набирає обертів рух заради підтримки місцевого малого бізнесу, який найбільш страждає від закриття. Ресторани закриті, але роблять їжу на замовлення: люди замовляють, намагаючись таким чином підтримати їх», – ділиться спостереженнями Віталій Алісіонак.
У Великобританії, де днями ввели обмежувальні заходи, люди ще тільки починають освоюватися в новій для них дійсності. Первинна ж справа – турбота про представників старшого покоління.
«Люди почали самоорганізовуватися. Зараз команда волонтерів по всій країні відбирає бажаючих, планується, що буде десь 250 тисяч волонтерів, які будуть ходити в магазини і доставляти продукти пенсіонерам. Волонтерство тут дуже поширене, а під час кризи народ почне ще більше групуватися», – говорить Британський білорус, політичний оглядач Олексій Леончик.
Інакше виглядає ситуація в Єгипті, де місцевим пенсіонерам абсолютно не потрібна допомога волонтерів. Про особливості тамтешньої ситуації нам розповіла Райана Ольга Черних, журналістка з Білорусі, яка вийшла заміж за єгиптянина і прекрасно освоїлася з реаліями цієї країни:
«У Єгипті навіть до часу епідемії доставка була надзвичайно популярна: тут додому доставляють абсолютно все з будь-якого магазину, ресторану або аптеки! Можна також скористатися послугами вуличних торговців: якщо пенсіонер з вікна спустить на мотузці кошик з грошима, то торговець покладе у нього куплений товар, наприклад, овочі або промислові товари».
Але державі все ж доводиться регулювати ціни на товари.
«Я особисто бачила, як затримали власницю аптеки, яка істотно завищила ціни на маски, рукавички. Уряд оголосив, що неадекватний підйом цін буде каратися до п’яти років вʼязниці і 15-річною забороною на підприємницьку діяльність. У 2-3 рази підвищувати ціни допустимо, так як цей захід повʼязаний з неадекватною поведінкою людей, які почали скуповувати все, що бачать, тому підвищенням цін намагаються ажіотаж трохи знизити. Тим часом російськомовна діаспора допомагає туристам, які не зуміли з Єгипту вилетіти на батьківщину, надаючи їм притулок в своїх будинках. До речі, туристичний бізнес зіткнувся з найбільшими проблемами, але, наприклад, щоб підтримати своїх працівників, власник готелю «Albatros» в Хургаді зберіг їм не тільки зарплату, а й чайові, які вони отримували щотижня. Держава обіцяла виплатити працівникам готелів по 500 фунтів (приблизно $ 45)», – розповіла Райана Ольга Черних.
Мешканка Нідерландів Даша Слабченко розповіла нам, як жителі цієї країни надають собі взаємну підтримку:
«Голландці дуже практичні і люблять рахувати гроші, тому, коли закрилися ресторани і спортзали, з’явилися заклики підтримати малий бізнес, замовляти їжу на винос. А, наприклад, студія, де я займалася йогою, заморозила абонементи і почала вести безкоштовні заняття онлайн, але бажаючі можуть пожертвувати гроші на підтримку студії.
Сама ж Сентиментальна історія була з квітами. Знімки того, як тони краси просто знищують, облетіли весь світ. Квіти, які ростили на експорт, нікуди не полетіли. Виробники розвезли сотні букетів тюльпанів і троянд в лікарні і будинки престарілих. Люди замовляли по 200 тюльпанів за € 30, було багато груп і флеш-мобів для порятунку квітів, але, безумовно, весь експорт внутрішнім попитом не покриєш».
Викладач і журналістка Жанна Кромер, яка живе в Німеччині, під час епідемії згадала про свою швейну машинку.
«Я накупила бавовни райдужкою і шию маски для лікарів, які звернулися до волонтерів з таким проханням. Підтримують і сусіди один одного: в групах народ пропонує туалетний папір і борошно, коли у кого це закінчилося. А моя стоматолог розповіла, що для незнайомої сусідки, яка сидить на карантині, забрала з пошти посилку. Та надіслала їй фотку паспорта та поштового повідомлення. На пошті спокійно прийняли це «дозвіл забрати», хоча два тижні тому таке не пройшло б».
А як справи в Ізраїлі? Ми спробували дізнатися у Михайла Долгіна.
«Не мати поняття. Я медбрат, інтенсивіст. У мене зараз: зміна – сон – зміна в лікарні», – рівно стільки розповів Михайло і знову пішов допомагати хворим. Красномовно про його роботу говорить фотографія: на одній частині – його портрет до епідемії коронавірусу, а на іншій – обличчя після зміни в лікарні.
Так що білоруси під час кризи – і на передовій, і волонтери, і просто люди, готові простягнути руку ближньому в нужді.
Ольга Старостіна/ОБ, Belsat.eu