«Сьогодні, в п’ятницю 13 червня, маріупольці прокинулися від вибухів: в місті почалася Антитерористична операція». Таким заголовком зустрічала маріупольців головна сторінка міського сайту 0629.com в 2014 році. Його редактор Юлія Священко в інтерв’ю Belsat.eu згадує про тих подій разом з колегами і героями тих новин.
5-го червня 2014 року зі шумом і гуркотом по Центральній проспект, тоді ще Леніна, і до вулиці Грецька, де розташовувався штаб «ДНР», своєрідно похоронна процесія протягла на тросі залізну труну, пофарбовані в кольори прапора «Народної республіки». З боків були написи – «За дітей» і «Геть з міста».
Подарункові труну залишили неподалік від штабу «ДНР» на вулиці Грецькій. Так похоронна служба сім’ї Сапарова висловила свій публічний протест сепаратистам. Ті спочатку перенесли «подарунок» подалі, а після затягли за барикади, розповідають очевидця.
Після акції з Гробу «на колесах» з Маріуполя Микола Сапаров, власник «Скорботи» (ритуальна служба перетворилася у громадську організацію), не виїжджав, але при цьому змушений був міняти місця проживання і час появи на робочому місці.
«Через погрози «днрівців» довелося вивозити сім’ї в кілька етапів. Щоразу з особистою зброєю напоготові. Діти це бачили і явно були не в захваті. Потім довелося повернутися, відповісти лиходіям. Ми не звикли, коли загрожують нашим дітям», – каже Микола Сапаров в інтерв’ю Belsat.eu.
Микола Сапаров, як і багато маріупольців, не любить згадувати події тих днів. У Сапарових, як писав тоді сайт Маріуполь:
«… вимагали на потреби «Донецької армії» одноразово виплату півмільйона гривень. І в наступну щомісячну допомогу ДНР – 100 тисяч гривень. У разі непокори натякнули, що можна опинитися в підвалі, або можуть пропасти діти, яких назвали поіменно. У той же час, цю інформацію в ДНР спростували».
«Політичних оцінок не даю. Знаю лише одне. Які б цілі не переслідували люди, якщо вони здійснюються через грабежі і кіднеппінг, то обов’язково будуть приречені на провал», – сказав в коментарі Belsat.eu Микола.
І дійсно, затрималася «Донецька Народна Республіка» в Маріуполі ненадовго. 13 квітня 2014 року проросійськи налаштовані жителі міста захопили будівлю Маріупольської міської ради. А вже 13 червня глава МВС Арсен Аваков писав на своїй сторінці в Facebook:
«Операція почалася о 4:50 ранку. Все ключові опорні пункти терористів на цей час взяті під контроль. Підбитий БРДМ, знищено снайперські точки терористів. 10:34 Над міською радою Маріуполь вивішений український прапор! За всю операцію 3 (три бойовика – Прим. Belsat.eu) знищено, 17 поранених, 41 затримано».
61 затятий фанат «Русского мира» в цей день так і не знайшов підтримки в майже півмільйонному Маріуполі – городяни не вийшли на захист барикад «ДНР». Це була довгоочікувана для багатьох антитерористична операція.
«Ми кожен день чекали цей день! Ну, коли ж? Ну, може, вже завтра? Ми вірили, що у нас не буде такого, як в Криму, як в Донецьку … Того ранку ми прокинулися від пострілів і вибухів. Перше, що зробили – побігли до комп’ютера, зателефонували з колегами і почали працювати. Потім ми чекали, коли ж точно так же звільнять Донецьк, Луганськ, Крим … »- розповідає Юлія Свещенко.
Прес-служби тоді не працювали, згадує Юлія Священко, редактор великого новинного Маріупольського сайту. Журналісти спостерігали за повідомленнями в соціальних мережах і моніторили ситуацію, виходячи на вулицю. Cемен Семенченко, комбат батальйону «Донбас», напише в своєму Facebook про ті події в Маріуполі:
«Втрат серед бійців АТО – немає. Периметр щільно оточений. Терористам запропонували здатися. У разі відмови буде штурм».
Бійці батальйонів «Азов» і «Дніпро-1» тоді переміщалися на звичайних КамАЗах – це були одні з перших українських добровольців. Пізніше про техніку і військових на марші повідомляти стало не прийнято, а тоді писали – «В Маріуполі по проспекту Миру проїхали 3 вантажівки з військовими (Фотофакт)».
Очевидцем цього був і Максим Грабовський оператор і журналіст маріупольського телеканалу «Сигма»:
«Ті дні у мене спресовані в якусь одну щільну цеглину, яку складно розібрати на складові. Невизначеність і відчуття тотального хаосу превалювали, але я ходив на роботу і сподівався на краще. Пам’ятаю як вранці, мене потягнули на якесь опитування. Це був центр міста. Я знімаю … Але тут чую такий гул, як ніби «Зеленбуд» все трактори свої підігнав на площу і одночасно включив.
Боковим зором бачу колону військової техніки. Посередині запису інтерв’ю розвертаюся і починаю знімати проспект. Я встиг зняти, а колона швидко пролетіла далі. І тут журналістці дзвонять і повідомляють, мовляв стрілянина була не просто так, там людей «пов’язали», і в корпусі ПДТУ (Приазовський державний технічний університет – Прим. Belsat.eu) на Грецькій тепер порожньо.
Може, це я вже постфактум так пам’ятаю, але, по-моєму, ми там були перші з ЗМІ. Виліз я з камерою, а поруч з бетонним блоком зграйка пенсіонерок.
«О, приїхали, іуди», «Фашисти наших хлопців пов’язали!» Агресивно налаштовані бабусі, природно, рушили в мою сторону, але я з кам’яним обличчям прослизнув всередину будинку. Сталкінгом я займаюся регулярно і побував у багатьох «заброшках», але такого кубла я ще не бачив».
Таким Максим бачив штаб «ДНР» 13. червня 2014 року.
Звільняли місто від терористів півтори сотні бійців, добровольців батальйонів «Азов» і «Дніпро-1». Блок-пости навколо Маріуполя тоді, втім, як і зараз, забезпечували Збройні сили України.
Тепер про ті події нагадують спалений будинок міської ради, зруйнована будівля міського управління міліції і сліди від куль і осколків на стінах будинків вулиці Грецької, в історичній частині міста.
Тим часом Антитерористична операція (АТО) змінила абревіатуру на ООС – операція Об’єднаних сил, а на фронті продовжують гинути захисники Маріуполя і України.
За минулий тиждень, за зведеннями штабу, загинуло четверо українських військових, двоє з них – бійці полку «Азов».
Юлія Гаркуша, belsat.eu