Станом на північ 28 січня цього року від нового коронавірусу в Китаї померли 106 осіб, повідомив Державний комітет з питань охорони здоров’я. Кількість інфікованих зросла до 4515 осіб. Багато країн світу планують евакуювати своїх дипломатів і громадян з районів Китаю, де помічена хвороба.
Поки невідомо, наскільки широко пошириться хвороба по планеті, скільки людей будуть її жертвами. Але давайте згадаємо найжахливіші епідемії нашої історії, щоб зрозуміти, що поки накриватися простирадлом і повзти на кладовищі ще зарано – людство переживало і значно гірші часи.
Під час Пелопонеської війни між давньогрецькими містами-державами, в 430 році до Різдва Христового, почалася так звана Афінська чума. Напасть вбивала людей тисячами протягом чотирьох років – пишуть, що загинуло чверть афінських військ і чверть населення. Помер і самий здібний державний діяч і воєначальник Афін – знаменитий Перікл. В результаті Афіни різко ослабли і програли війну Спарті.
При цьому сама летальність епідемії була такою, що заважала її поширення – люди вмирали часто швидше, ніж встигали передати заразу іншим.
За сумну першість серед самих літальних епідемій може поборотися так звана Чума імператора Юстиніана – це перший записаний випадок появи бубонної чуми. Вона почалася в Єгипті в 541 році нашої ери і в наступному році досягла Константинополя і Європи. У столиці Візантійської імперії тоді проживало близько 500 000 чоловік.
За повідомленням візантійського хроніста, на піку хвороби в Константинополі вмирало до 10 000 чоловік щодня. Хвороба поширилася на величезних територіях Африки, Європи та Азії, десь зупинялася, десь знову поширювалася. Таким чином епідемія проіснувала то вщухаючи, то активізуючись приблизно до 750 року. На думку істориків, вона вбила за 200 років від чверті до половини людей, що жили у відомому тоді світі, а населення тільки однієї Європи знизилося приблизно в 2 рази.
Можливо, найбільш відома епідемія, яка створила більшість європейських культурних стереотипів про епідемічні хвороби і той жах, який вони несуть. Чорна Смерть була з великою ймовірністю поєднанням поширення відразу трьох форм чуми – бубонної, септичної і легеневої.
Вважається, що хвороба прийшла з Азії, де в той час відбувалися зміни клімату. Хвороба могла прийти на наш континент з монгольськими військами або торговцями, які йшли по Великому Шовковому шляху. Її також пов’язують з монгольською облогою міста Кафа (нині-Феодосія) в Криму, який захищали генуезці. З обложеного міста через генуезькі кораблі хвороба могла потрапити до Італії. Так чи інакше вона опанувала в 1347-1351 роках всією Європою. До території Великого князівства Литовського чума дійшла в 1350 році і майже повністю винищила Смоленськ.
В результаті тільки за кілька років загинуло 20-30 мільйонів європейців – третина загального населення континенту, загинула половина населення Парижа, більше половини жителів Флоренції, Лондона, Гамбурга, Бремена. Всі війни європейського Середньовіччя разом узяті і близько не вбили стільки людей за 1000 років, як це зробила Чорна Смерть в Європі за менше 10 років. По всій Євразії могли загинути до 200 мільйонів чоловік.
Особливо сильно Чорна Смерть вдарила по лікарям, священикам і чернецтву – людям, які найбільше проводили часу з хворими і контактували з ними. Величезна кількість жертв призвело до того, що багато де закон перестав діяти, люди втрачали моральні орієнтири, втрачали сенс існування, ставали жертвами злочинності, забобонів, масової істерії і ненависті.
Викликані епідемією погроми в багатьох містах Західної Європи призвели до міграції єврейського населення в Польщу і Велике князівство Литовське, де ставлення до нього було більш м’яким.
В останній рік Першої світової війни всю планету охопила епідемія «іспанки» – однієї з форм грипу. Поширенню епідемії допомогли масові перевезення солдатів, тіснота і слабкість санітарного забезпечення, організми людей були ослаблені стресом від участі в бойових діях, хвилюванням за своїх близьких і поганим харчуванням.
Іспанкою грип назвали з тієї причини, що саме в цій невоюющій тоді країні преса найбільш вільно (на відміну від цензурованої преси воюючих держав) писала про хворобу, хоча люди швидше за все вже хворіли і вмирали вже багато де.
Епідемія тривала до 1920 року і вбила 50-100 мільйонів людей з 500 мільйонів інфікованих. Таким чином, епідемія за 2 роки вбила більше людей, ніж Перша світова війна, яка тривала з 1914 по 1918 рік.
Олександр Гелогаєв/ОБ, Belsat.eu