Наслідки пандемії торкнулися всіх сфер життя білоруського суспільства і вплинули на діяльність політиків. Belsat.eu дізнався, хто з них сидить в самоізоляції, чим займаються весь день і як захищають себе і свої сім’ї від вірусу.
Ми опитали 5 опозиційних політиків про те, як змінився їх звичайний спосіб життя. Що довелося скасувати, а на що, навпаки, стало вистачати часу? Чи відпускають вони дітей до школи? Які книги вони читають і ходять по магазинах?
Ольга Ковалькова, співголова оргкомітету зі створення БХД, працює бухгалтером у приватній компанії і каже, що під час пандемії для неї мало що змінилося.
«Моя робота не сильно змінилася, тому що і так була віддаленою. Що нового? Більше самоізоляції, використання засобів захисту, менше контактів з батьками, родичами, друзями. Це, звичайно, головний мінус.
Що стосується політики, то кампанія праймеріз, звичайно, сильно постраждала. Одним з ключових моментів були зустрічі з людьми, адже якщо вони бачать нас тільки через інтернет, контакт втрачається, не вистачає зворотного зв’язку. Однак очевидно, що поїздки в регіони тривати не будуть. Свого часу це було правильне рішення, тому що безпека людей важливіша за будь-які наші політичні цілі.
Виходити з дому мені все одно доводиться. Стандартний набір при виході в місто у справах: багаторазова маска, дезінфікуючий засіб, в магазин – рукавички.
Додаткового часу у мене не з’явилося. Навпаки, збільшилася кількість різних завдань. Мій робочий день триває 8 годин. Це в тому числі і самоосвіта – я відвідую курси маркетингу на одній з онлайн-платформ. Часу на книги не вистачає, але в планах прочитати «Стратегію блакитного океану» – це книга про бізнес і ринок.
Я не користуюся доставкою продуктів додому, тому що мені зручніше купувати їх самостійно. Природно, я йду в магазин тільки із засобами захисту. Я ще не дійшла до перукарні, але планую піти, тому що там теж використовують маски і рукавички, а манікюр я роблю вдома сама.
Керівник руху «За свободу» Юрій Губаревич перевів більшу частину своїх щоденних справ в онлайн-формат.
«Через два дні ми підіб’ємо підсумки онлайн-голосування на праймеріз і вирішимо, як провести конгрес з виборів єдиного кандидата. Якщо через місяць ситуація не покращиться (а ми бачимо тільки погіршення), то один з варіантів – провести його онлайн і при значному скороченні кількості учасників.
Дуже складно щось передбачити, тому що Білорусь вибрала абсолютно унікальний спосіб боротьби з епідемією. Якщо в деяких країнах пік вже пройдено завдяки жорстким карантинним заходам, то наше керівництво країни закликає до участі в масових заходах. Це повна нісенітниця.
Обійтися без виходу в місто неможливо. Це походи за їжею і ліками. І навіть деякі поїздки в регіони: ми з колегами нещодавно відвідали Могильов, де записувалися в студії онлайн-телебачення. Рух «За свободу» також проводить кампанію з інформування літніх людей про заходи безпеки: ми вирушаємо в інші міста, щоб роздавати людям пам’ятки і маски. При цьому ми самі носимо маски, рукавички і використовуємо дезінфікуючі засоби.
Громадським транспортом я не користуюся – їжджу на власному авто один або з сім’єю. Я сам купую продукти в магазинах, але вибираю час, коли там мало людей. Пізно ввечері або рано вранці в гіпермаркетах на Кільцевій людей по мінімуму.
Бракує живих зустрічей з людьми. Онлайн спілкування стало займати в два-три рази більше часу, ніж раніше. В результаті робочий день займає більше 10 годин.
Не вистачає часу посидіти і читати. Я у вільний час намагаюся підтягнути свою англійську.
Обидві мої дочки – школярки знаходяться вдома і вчаться дистанційно. Я вдячний вчителям, які знайшли можливість влаштувати це. Діти без освіти не сидять. Вони також займаються самоосвітою – щодня слухають онлайн-курси та лекції. Вони продовжують відвідувати гурток англійської мови та малювання, але в онлайн-форматі.
Лідер БНФ Григорій Костусєв в ці дні знаходиться в селі, де працює в городі, а потім сідає за комп’ютер.
«Ми в партії БНФ вжили всіх запобіжних заходів. Вже наприкінці березня Сейм був онлайн. Всі зустрічі із зарубіжними партнерами, поїздки в Копенгаген, Польщу і Литву були скасовані.
Ще наприкінці 2019 року ми зареєстрували в статуті партії БНФ можливість проводити Сейм онлайн і навіть отримали відповідний дозвіл Міністерства юстиції.
Останні кілька днів я працюю в селі. Я не те щоб ізолювався: тепер прийшов час садити картоплю, і я зробив би це незалежно від коронавірусу.
А ще ми виїжджали на кладовище – прибратися на могилах дідів-прадідів.
Коли я їздив в районний центр, щоб заплатити за електрику і газ – біля входу в установу побачив оголошення, що без маски не можна входити, і я надів її. А просто на вулиці я ходжу без маски.
Я намагаюся часто мити руки, особливо тому, що бачуся з онуками. Ми дбаємо про дітей в першу чергу. Старших онуків їхні батьки не пускають до школи. І наповнення в школі зараз дуже низьке, в класах буквально одиниці.
Зараз складно визначити, робота у тебе чи ні. Встаємо ми в 7 ранку, лягаємо спати в 12 – фактично весь день на ногах. Попрацював в городі – сідаю за комп’ютер.
Коли випадає час – що мені потрапило в руки, то і читаю. Я не зациклююся на чомусь одному. Тепер у мене в руках Робочий зошит спостерігача на виборах 2012 року. Готуюся до спостереження за виборами цього року, перебираю свої архіви.
За словами співголови БХД Павла Северинця, він вдома 98% часу проводить вдома.
«Я ходжу в магазин раз на тиждень – закуповуюся на всю сім’ю і все. Я виходжу в масці, іноді в рукавичках, після вулиці обов’язково мою руки не менше 20 секунд.
Не вистачає часу на живе спілкування. Більше часу йде на роботу з книгами. Зараз я готую до друку три книги – «Білорусалім. Серце світла», «Алесь Черкашин» (про білоруського добровольця, вбитого на Донбасі – прим. Belsat.eu) і «Ісус Христос говорить по-білоруськи: 33 докази».
Я також проводжу більше часу зі своєю сім’єю. Більше часу в соціальних мережах, стрімах, каналах, в листуванні з людьми. Робота у мене зазвичай триває 14-15 годин, з перервами на перекус або гру з сином.
Я зазвичай читаю кілька книг одночасно, крім своїх, звичайно. Зараз я перечитую Біблію, вірші Лариси Геніюш і «Мадам Боварі» Флобера.
Лідер «Говори правду» Тетяна Короткевич вважає, що людям може набриднути працювати в Інтернеті, тому що їм потрібен живий контакт.
«Пандемія дуже змінила мій спосіб життя. Якщо ви громадський діяч, ви повинні постійно зустрічатися з людьми і їздити по країні. А тепер всі зустрічі онлайн, регіональні поїздки скасовані.
У мене стало штук на 30 більше робочих чатів в соціальних мережах. Кількість робочих годин теж збільшилася. Хоча не потрібно нікуди їхати, але потрібно готувати їжу, і в результаті весь день зайнятий.
В основному я ізолювалася, я виходжу тільки тоді, коли це необхідно: за покупками і на зустрічі з волонтерами, які не можна скасувати, тому що я беру участь в акціях допомоги лікарям. Коли я виходжу, я одягаю маску і рукавички. А на пробіжку захист не надягаю.
Я ходжу в магазини, але я завжди обробляю руки на вході і виході. Доставка продуктів мене розчарувала, тому що дуже довго чекати замовлення плюс неможливо повернути товар, якщо чимось незадоволена. Хоча минулого місяця я імбир купила майже по 40 рублів за кілограм в «Короні», тому що не помітила ціну. Побачила вже вдома.
На самоосвіту час є тільки по вихідних. Я зацікавилася новою системою управління проектами «Agile», підключилася і проходжу вебінар у своєму темпі. Це приватна ініціатива IT-менеджера Надії Ручанової. Періодично я слухаю різні стріми, наприклад, Наталію Льогкую (Бертош), яка зараз багато вчить, як працювати в онлайні. Відеоформат – це незвично і креативно, але головне, щоб він не набрид, тому що людям, я вважаю, все ж потрібен живий контакт.
А ще я почала читати науково-популярну книгу «Та, що біжить з вовками» автора Кларисси Естес, яку мені порадила Світлана Алексієвич. Я спеціально поїхала в місто і купила її.
КА/ОБ, belsat.eu