Черговий раунд переговорів між представниками Росії, України та Європейської комісії з питання про продовження транзиту російського газу через українську ГТС завершився без будь-яких очевидних результатів. Головний підсумок – сторони домовилися продовжити переговори в листопаді. Але стверджувати, що їм вдасться домовитися, я б не поспішав.
Тактика, яку обрали представники російської сторони на переговорах, повністю збігається з тактикою Кремля в ситуації з підготовкою до саміту Нормандської четвірки. Москва ставить президенту України Володимиру Зеленському одну умову за іншою. І як тільки вони виконуються, з’являються нові вимоги, без згоди з якими Володимир Путін відмовляється обговорювати навіть дату проведення зустрічі.
Російські енергетики пішли тим же шляхом. Сама необхідність проведення переговорів виникла тому, що 31 грудня 2019 року завершується термін дії контракту з транзиту російського газу через територію України. При цьому в досягненні згоди зацікавлені всі три сторони.
Україна – тому що хоче зберегти прибуток від транзиту. Європейці – бо не хочуть замерзнути, якщо Москва і Київ не знайдуть взаєморозуміння. Росія – тому що до кінця 2019 року все одно не вдасться завершити будівництво альтернативних трубопроводів (насамперед «Північного потоку-2») і домовленість з Києвом – це необхідність.
Коли російська та українська делегації під час минулого раунду переговорів досягли взаєморозуміння щодо підписання угод з нормами європейського законодавства, в Брюсселі вирішили, що домовленість – на відстані витягнутої руки, залишилося лише узгодити термін контракту та обсяги газового транзиту. І, до речі, у своїх пропозиціях ЄС пішов назустріч Москві: з одного боку, запропоновано укласти контракт на 10 років, як того хотіли в Києві, але з іншого – з’явилася ідея про можливість його перегляду через перші п’ять років. Та й обсяги поставок закладені явно не критичні для «Газпрому».
Однак російська делегація запропонувала принципово новий підхід до укладення угоди. Для переходу до обговорення параметрів договору про транзит Києву потрібно врегулювати всі питання, що стосуються позовів до «Газпрому» в Міжнародний арбітраж (зрозуміло, програних «Газпромом»), відмовитися від штрафу, який український Антимонопольний комітет наклав на «Газпром» і погодитися з прямими поставками російського газу в Україну.
Тобто українському «Нафтогазу» запропоновано відмовитися від мільярдів доларів і одночасно потрапити в багаторічну залежність від постачальника сировини. По суті, мова йде про повернення України в епоху Віктора Януковича.
При цьому «Газпром» виграє в будь-якому випадку. Якщо Київ погодиться на його умови, це означатиме, що Україна знову потрапляє в енергетичну кабалу. А якщо не погодиться? Тоді Москві буде простіше – навіть за переляканого сприяння Єврокомісії – запропонувати перенести омовлення питання на 2020 рік. А до цього часу продовжити на рік дію вже минаючого транзитного контракту.
Здавалося б, всім зручно. Але зовсім ні, потрібно просто зрозуміти Російський задум. У 2020 році «Північний потік-2» буде, нарешті, добудовано і Росія отримає можливість відкинути церемонії і заговорити з Україною мовою шантажу. При цьому і у Єврокомісії не буде такої серйозної зацікавленості в посередництві, так як і небезпеки замерзнути у країн-покупців більше не буде.
Зате небезпека серйозного конфлікту на сході Європи значно збільшиться.
Віталій Портніков для belsat.eu