Що робити, якщо вас не беруть на роботу, тому що ви – молода жінка? Або якщо вам залишилося кілька років до пенсії? Експерти організації «гендерні перспективи» розповіли, як боротися з трудовою дискримінацією в суспільстві.
29 січня в Press Club Belarus відбулася перша з двох відкритих дискусій на тему дискримінації на ринку праці. Спеціалістка Міжнародної громадської організації «гендерні перспективи» Ірина Альховка, Олена Артеменко та Вероніка Поцепня презентували результати дослідження ситуації в цій сфері та розповіли, з якими проявами дискримінації стикаються представники різних верств суспільства. Вони також пояснили, яким чином можна захистити свої права в спілкуванні з роботодавцем.
Соціологічне дослідження проводилося в 2018 році шляхом онлайн-опитування серед економічно активного населення Білорусі. Всього участь у ньому взяли 1298 респондентів.
Під групами, які найбільш схильні до дискримінації, автори мали на увазі заміжніх і незаміжніх жінок до 35 років без дітей, жінок з маленькими дітьми і в декретній відпустці, людей передпенсійного віку (50-58 років) і жителів сільської місцевості.
Експерти дійшли висновку, що дискримінація – вельми поширене явище на білоруському ринку праці. З нею стикалися 85% громадян, при цьому жінки страждали через гендерні стереотипи (роль дружини і матері в сім’ї), а чоловіки – через свій вік. Як не дивно, але в даний час спостерігається тенденція до зростання дискримінації людей у віці 35-44 років з вищою освітою.
Найбільш схильною до дискримінації групою залишаються молоді жінки. При прийомі на роботу їм задають безглузді питання про сімейний стан, цікавляться особистим життям. 23% жінок-респондентів скаржилися на порушення сексуальної недоторканності, харассмент.
«Ця проблема часто сприймається несерйозно і непродвіженіе жінки по службі в разі відмови сприймається як нормальне. Одна з наших респонденток каже:»Я обурювалася, а колеги сміялися і говорили, що це нормально, він мужик». Або ще про реакцію колективу на непідвищення заробітку жінці: «Заведи собі чоловіка, нехай тебе забезпечує, А ти можеш просто ходити на роботу, щоб вигулювати сукні», – розповідає Олена Артеменко.
Через занадто консервативного укладу в ряді організацій (почасти, державних), зі поблажливим ставленням до себе стикаються і молоді співробітники. Часто їм можуть нав’язувати роботу, яка не входить в їх обов’язки.
У приватних же компаніях можуть пред’являти специфічні вимоги до зовнішнього вигляду. Наприклад, брати на посаду секретаря тільки худих доглянутих дівчат, так як це «обличчя компанії».
«У приватних наймачів популярна точка зору, що за свої гроші вони хочуть вибирати самі. Мовляв, якщо я хочу довгоногу дівчину, яка зустрічатиме гостей, то я так і напишу у вакансії», – каже Ірина Альховка.
За словами юриста МГО «Гендерні перспективи» Вероніки Поцепні, білоруське законодавство забороняє при пошуку працівників вказувати в оголошеннях стать, зріст, вагу і т д. – це прописано в Трудовому кодексі.
«Якщо ви вважаєте, що вам відмовили в прийомі на роботу на дискримінаційній основі, зверніться письмово до наймача і він протягом трьох днів повинен Вам надати відповідь», – радить Вероніка.
Після отримання відповіді потрібно скласти позовну заяву і звернутися до суду.
«Як правило, такі справи розглядаються на цивільних процесах. Зразок заяви можна знайти на сайтах судів. Але це всього лише зразок і далі питання в тому, наскільки коректно людина складе свою заяву. Кожна ситуація індивідуальна», – додає юрист.
Часто люди навіть не усвідомлюють, що їхні права порушуються. 44,4% опитаних хочуть вжити заходів для захисту себе, але реально їх приймають тільки 25,8%. Саме тому для державних установ важливо усвідомлювати, що відсутність скарг не означає відсутність порушення прав. Зіткнувшись з дискримінацією, 30% вибирають звільнення як спосіб вирішення проблеми, проте конструктивним назвати його важко.
«Чому люди вибирають звільнення? Всі розуміють, що якщо ти активно борешся з роботодавцем, наприклад, судишся з ним, повернути собі місце роботи дуже складно. Тому в країнах Євросоюзу пропонується тримісячна компенсація вашого втраченого заробітку, і це хороше альтернативне рішення, щоб людина і скористалася можливістю захистити свої права, і не перебувала в дискомфортному становищі», – зазначає Ірина Альховка.
На думку експерта, така практика була б корисна і на білоруському ринку праці.
Дослідження також показало, що скарги насправді доходять до суду досить рідко. Вероніка Поцепня пов’язує це з низькою правовою грамотністю населення. Але є ще один важливий фактор.
«Важливий бар’єр на шляху відстоювання своїх прав – відсутність солідарності в колективі. Респонденти часто говорили, що не відчували підтримки з боку колег, навіть якщо пригнічували їх самих. Люди не готові були діяти разом. Якби в нашій робочій культурі було більше готовності до солідарних дій, то ситуації з відстоюванням прав виникали б частіше», – резюмує Олена Артеменко.
Наступна дискусія за участю «Гендерних перспектив» відбудеться в прес-клубі 12 лютого і буде присвячена більш вузькому питанню – наскільки легко жінкам (з дітьми і без дітей) на ринку праці в Білорусі.
КА/ОБ, belsat.eu