Придністров’я – це територія, яка знаходиться поза межами румунського етнічного світу. Так вважає Дан Ніку, політолог з Молдови. У Кишиневі, столиці цієї держави, ветерани війни за незалежність вимагали, щоб російська армія покинула її територію. Російський контингент з початку 1990-х залишається на Лівому березі Дністра. Тоді так зване Придністров’я відокремилося від Молдови і оголосило не визнану ніким незалежність. Кишинів намагався силою утримати цілісність, але не вдалося. Молдавани прагнуть вирішити заморожений на 30 років конфлікт. На яких умовах можливо об’єднати країну? Як політика Москви «розділяй і володарюй» виглядає щодо румунського народу? Молдова-Румунія, Карелія-Фінляндія: в чому схожість? Інтерв’ю Сергія Пелеси з Даном Ніку*, політологом з Молдови.
Дан, ветерани війни за незалежність Молдови, яка була 30 років тому, вийшли в Кишиневі на протест. Чому тепер, і чого вони вимагали?
В першу чергу вони вимагали, щоб їм держава забезпечувала надбавки або пільги. Пільги, які вони отримують, дуже маленькі.
Скільки отримують ветерани війни за незалежність Молдови?
Пільги ветерана війни за незалежність в районі 5 євро. Це 100 молдавських леїв.
Ну це смішно.
Це смішно. Вони вимагали хоча б в 5 разів більше, хоча б. Хоча спочатку вимагали навіть у 10 разів більше. 50 євро – це хоч психологічна стеля. Звичайно ж держава повинна забезпечувати їх більше, ніж забезпечує зараз.
Це економічна вимога, але крім того ветерани вимагали виведення російських військ, які до сьогодні 30 років на території Молдови де-юре, а де-факто на території не визнаної ніким ПМР. Наскільки реально, що Путін погодиться хоч коли-небудь на те, щоб російські військові пішли з Молдови?
Яким воно може бути? Чи може бути таке рішення, яке задовольнить і Москву, і Тирасполь, і Кишинів?
Це тільки в тому випадку, якщо Кишинів не буде тим Кишиневом, яким він був в останні десятиліття. Це тільки в тому випадку, коли відбудеться форс-мажор, наприклад, ще одна війна, і в Кишиневі вже застрягнуть при владі на багато років проросійські сили. Коли ще при владі був Володимир Воронін, який був проросійським президентом, він відмовився від федералізації в 2003 році. Вона передбачала, що ці російські війська залишаться там на довгі десятиліття. Зараз тим більше федералізація не влаштовує Кишинів, але федералізація – це те, що вимагає Москва. Тобто Москва вимагає, щоб у Тирасполя був важіль впливу на зовнішню політику Молдови, щоб Молдова ніколи не могла стати, наприклад, членом Євросоюзу або членом НАТО.
Крім ветеранів, тепер про це говорить і президент Молдови Ігор Додон. Йдеться, дивно досить, про виведення російських боєприпасів з Придністров’я. Тобто, якщо виведуть боєприпаси, то в майбутньому, можливо, і війська. Наскільки це реально?
В першу чергу потрібно говорити, що ці боєприпаси дуже старі, і вони вже недобре впливають і на навколишнє середовище. Ще на початку двохтисячних років під егідою ОБСЄ частина цих боєприпасів виводилася з Молдови, але зараз, коли існує проблема з Україною, нереально говорити про те, що ці боєприпаси можна виводити наземним шляхом через Україну. Але політично кажучи, звичайно ж росіяни хочуть показати всьому світу, що вони готові до якихось дій, які спрямовані в бік миру.
І чекають чогось від Кишинева.
Так. Але потрібно відзначити: ви сказали Додон. Додон – це не самостійний політик, Додон – це політик, який представляє інтереси Москви, і він завжди буде говорити те, що від нього вимагає Москва. І це не його ініціатива, це ініціатива Москви, щоб вона постала перед Кишиневом з такою гуманною особою, щоб у проєвропейських партій (наприклад, партія «Дія і солідарність» Майї Санду, яка була прем’єр-міністром, або демократична партія. Вона раніше контролювалася Плахотнюком, але зараз вже її нинішнім президентом Філіпом (він теж був прем’єр-міністром) були основи для коаліції з Партією Додона.
Тобто мова йде про президентські вибори восени, і він готується до виборів. Але до них ми ще повернемося через кілька місяців. Якщо подивитися на карту, то видно, що Придністров’я – це значно менша частина Молдови, ніж основна.
Вона відокремлена річкою. Які історичні корені цієї проблеми – Придністров’я та Молдови? Як давно ця проблема з’явилася?
Придністров’я – це територія, яка знаходиться поза межами так би мовити румунської нації, румунського етнічного світу. Тобто це в основному середньовічна Молдавія і середньовічна Валахія, які потім об’єдналися, сформували Румунську державу. Потім в 1918-му році східна частина Молдови, яка була анексована (до Жовтневої революції це була частина Російської імперії) знову об’єдналася з Румунією до річки Дністер. Але потім радянському керівництву треба було, щоб вони повернули назад цю частину, частину Російської імперії, і вони створили на Лівому березі Дністра таку Молдавську Республіку, там тільки 30% населення були етнічні румуни, молдавани. Там було дуже змішане населення, і там вони створили таку Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку. Там вони в першу чергу почали пропагувати теорію, що молдавани – це окремий народ, почали експериментувати з мовою.
Навіщо?
Для того, щоб втілювати в життя свою політику «розділяй і володарюй» щодо румунського народу. І в 1940-му році Сталін звільнив румунів від румунів, виходить? Виходить, що він звільнив румунів від румунів, зайнявши східну частину Румунії, але звичайно ж він не міг про це заявити. І для цього йому потрібні були радянські молдавани. Потім це представили так, що Радянський Молдавський народ возз’єднався в рамках Радянського Союзу. Використовували ту ж політику Карелія-Фінляндія.
Там була схожа ситуація: Автономна Карелія і війна проти Фінляндії.
Автономна Карелія, там Петрозаводськ. У 1940-му році це стало Радянською Республікою до 1955-го. Радянська Республіка Карелія була 16-ою Радянською Республікою.
Чи вірите ви в те, що коли-небудь Придністров’я і Молдова стануть однією повноцінною державою? Минуло вже 30 років з дня поділу.
На Лівому березі Дністра звичайно ж існує дуже багато людей, які симпатизують, так би мовити, молдавській справі. Вони б хотіли повернутися до складу Молдови, але у нас є закон, який був ще в 2005 році прийнятий в парламенті. Там написано, що Молдова готова забезпечувати спеціальний статус Придністров’ю за трьох умов: демілітаризація, демократизація і декриміналізація. Ключ цієї проблеми – в Москві.
Ключ в Москві так само, як і ключ об’єднання Німеччини після падіння Варшавського договору і Радянського Союзу, який теж був у Москві. Я сподіваюся, що Молдова об’єднається швидше ніж це сталося з Німеччиною.
* Дан Ніку закінчив факультет політичних наук при Національній школі політичних і адміністративних досліджень, Бухарест, Румунія, і магістратуру в галузі політичного аналізу в тому ж університеті. Працював журналістом і політичним оглядачем в Румунії та Молдові співпрацюючи з такими ЗМІ як Adevărul (Правда), Cotidianul (Щоденник), Timpul (Час). Автор двох книг про політичні процеси та пострадянський перехідний період у Молдові. Також цікавиться питаннями регіональної безпеки в пострадянському просторі.
Фото на попередньому перегляді: Mikhail Metzel / TASS / Forum
Інтерв’ю вийшло в програмі «ПроСвіт» 06.03.2020
Інші теми випуску:
/ОБ