Більшість знає його як одного з найпопулярніших блогерів Білорусі та ведучого програми «Суб’єктив» на Белсаті. Але мало хто знає, що Степан Путило – талановитий музикант, а NEXTA – це назва музичного гурту, в якому він грав.
Кілька років тому він переклав на білоруську мову пісню «Вогники» – хіт групи «Ляпис Трубецкой». У нашому новорічному шоу цю пісню виконали Анна Шаркунова, Віталій Гурков, Ілля Малиновський, Олена Гіронок і Микита Найдьонов. Пісню можна послухати на відео вище, а про свою музичну сторону життя нам розповів сам NEXTA.
Стьопа Путіло в Білорусі був звичайним школярем, який навчався в Гуманітарному ліцеї імені Я. Коласа. Перед цим ходив в музичну школу по класу труби. Не любив уроки хору і сольфеджіо, але якось змусив ці 7 років. Виступали в ліцеї, виступали в переходах. Першу тисячу рублів старими заробили якраз в переході.
Бачив себе в майбутньому музикантом, але так вийшло…
«Вогники» записувалися дуже цікаво – в шафі. Ззаду була штора якась для звукоізоляції. Записували на старий диктофон сестрі. Якось записалася (сміється). Взагалі ідея записати кавер виникла після того, як якась група (я вже не пам’ятаю назви) випустила свій кавер, він був такий роковий, навіть більше в бік металу.
У той час я листувався у «ВКонтакте» з однією білоруськомовною людиною, яка займалася віршами. Не пам’ятаю, по-моєму, Міхась Міцкевич його звали, може, хтось знатиме. Текст я переклав. Він допоміг, допрацював деякі моменти, і текст став таким красивим віршем. Вийшло цікаво. Єдине, що було важко і з приводу чого йшли суперечки, як перекласти «дурник» – або «дурник» .
«Вогники» – вона все ж така більш душевна пісня. Новий рік, з одного боку, час, коли всі підбивають підсумки, що зробили, що не зробили, а з іншого – завжди замислюєшся, що це мінус ще один рік, що ти стаєш старшим, у тебе немає вже тієї радості, яка була в дитинстві, коли ти отримував подарунки і думав, що Дід Мороз існує. Тим більше зараз, коли немає снігу, це таке трохи сумне свято.
Я взагалі не думав, що їх хтось помітить. Просто заради приколу відправили на tuzin.fm. Сергій Будкін (творець порталу tuzin.fm, автор і ведучий Belsat Music Live. – Прима. ред.) сказав, що непогано вийшло, і поставив пісню на сайт.
Я взагалі не міг подумати, що комусь буде цікавий цей кавер, це, можна сказати, робилося для себе, для друзів, від душі записувалося.
Після «Вогників» була пісня «Декрет» проти «податку на дармоїдство». Зрозумів, що потрібно щось змінювати, бо час іде, як у цих «Вогниках». Я дуже надихнувся протестами, які були в 2017 році проти «тунеядского декрету». Несподівано в Мінську 5 тисяч осіб вийшли, потім в Гомелі через пару днів стільки ж, потім в інших містах. Це все дійсно додало мотивації. Там така була пісня: «Ні декрету №3, дармоїди тут не ми». Зробили кліп, «Хартія » перезапустила його. У них 69 тисяч переглядів було, а на моєму тодішньому каналі-30 тисяч. Це було прикро (сміється). Але потім все-таки перегляди вирівнялися.
Пісня «Декрет» стала передвісником моєї подальшої діяльності в суспільно-політичному плані.
Я б дуже хотів, щоб «Декрет» заспівав Саша Васильєв з «Спліну» – це було б цікаво. В останніх альбомах у нього йде такий суспільно значимий контент, хоча і завуальований.
Я і зараз бачу себе музикантом, хоча і розумію, що це вже не буде на першому плані. Потрібно розвиватися в якусь сторону, і ось музика – одина з них. Хотілося б видати альбом. Потрібно сісти, подумати, щоб це все цікаво виглядало. Просто не вистачає часу. Telegram, Instagram, YouTube, «Суб’єктив»... Десь відсотків 80 всього вільного часу йде на це, 20 залишається на поспати і поїсти. Та й хлопці з групи, з якими ми разом починали, тепер все по різних містах роз’їхалися, є проблема, щоб об’єднатися і щось записати. Група називалася NEXTA ще з часів ліцею. Музична група, яка стала незрозуміло чим… (сміятися). Якимось суспільно-політичним проектом.
Все це так затягує, що немає часу на себе. Думаю, що з цим можна зробити, але поки так і не придумав. Може, музика – це і є вихід. Просто проблема, що гітара стоїть в кутку, і я дивлюся на неї і думаю: «От би зіграти». А потім дивлюся на комп’ютер або на список справ і розумію, що потрібно це спочатку повирішувати. Останній раз на гітарі місяць тому, напевно, грав.
У мене вже більше 50 пісень, є тексти і акорди, просто треба їх якось разом зібрати, скласти й записати.
Думаю, що пісні – це одне з таких занять, яке допоможе відволіктися. Сподіваюся, я повернуся до цього вже скоро.
Не знаю, коли буде альбом, але є багато пісень, які мені подобаються, і хотілося б поділитися ними. Хоча не знаю, як люди на це відреагують: для багатьох це може бути дивно і несподівано. Але треба пробувати, експерименти потрібні. Як це було з акцією в Мінську, як це було з фільмом (фільм «Лукашенко. Кримінальні матеріали» – Прим. ред.). Я навіть не очікував, що стільки людей прийде і фільм стільки переглядів збере. Треба пробувати.
Боюся говорити, що випущу в цьому році альбом, потім буде прикро, якщо не встигну це зробити. Ось EP (мініальбом. – Прима. ред.) можна. Спробую випустити після президентських виборів, можливо, як реакцію на результат цього. Нехай для мене це буде стимулом.