Кроли Туреччина атакувала курдську автономію в Сирії, відому як Рожава, білоруський кінооператор Сергій Марчик і два польських кінодокументалісти Конрад Загурський і Вітольд Репетович потрапили в центр подій з телекамерою. Вони зняли для телеканалу TVP1 документальний фільм «Сирія. Атака на Рожаву », який «Белсат» показав відразу після «Просвіту» 17 січня. Інтерв’ю з автором стрічки Вітольдом Репетовичем про погіршення ситуації курдів в Сирії і про те чи буде лібералізація в Ірані, який в третій раз за 20 років охопили масові протести.
Пан Вітольде, ви фактично кілька днів тому повернулися з Тегерану після кризи між США і Іраном, але давайте почнемо з Сирії. Як зараз виглядає ситуація курдів, звичайних людей, з якими ви спілкувалися, яких ми побачимо у фільмі, курдів в Сирії зараз, через кілька місяців після нападу Туреччини на курдське автономію і Сирію?
Та ситуація не дуже змінилася з тих пір. У певному сенсі ситуація курдів в Сирії погіршилася, але не так страшно, як могло бути. Я маю на увазі, що Рожава існує. Адміністрація Рожави, адміністрація північно-східної Сирії контролює більшість районів Курдистану, які вона і раніше контролювала, за винятком тих територій, які окупувала Туреччина. Турецький наступ після захоплення територій, які були окуповані в перші два-три тижні війни, все ж зупинився під міжнародним тиском і опором сирійських демократичних сил.
Однак не можна сказати, що боїв немає, так як вони тривають, але це не повномасштабні прикордонні бої. Фронт постійно неспокійний, напади на села і так далі. Тому в цьому плані там не ідеально. Раніше війни майже не було. Туреччина принесла війну, яка триває в обмеженій мірі. Однак в певному сенсі погіршення – те, що половина Рожави зараз під контролем росіян. Туди, звідки американці пішли, росіяни увійшли. Це постійно висить. Тільки це не так, що росіяни там, куди увійшли, передали адміністрацію Асаду. Ця адміністрація північно-східної Сирії там до сих пір існує. Однак все це ще висить у повітрі, є невизначеність майбутнього. Політичної угоди щодо майбутнього північно-східної Сирії немає. Є також росіяни з турками. Насправді, під російським прикриттям в Туреччині працюють патрулі, які жителі закидають камінням і коктейлями Молотова, так як не хочуть цих патрулів. Існує неспокійна ситуація, і немає рішення, тобто є невизначеність майбутнього.
Пан Вітольде, Сирія пов’язана з Іраном, простіше кажучи, тим, що Іран – один з двох найближчих союзників режиму, який править в Сирії, тобто режиму Башара аль-Асада. Ви також недавно були в Ірані. В Ірані, знову ж таки, в цій країні, яку протягом 40 років тримає теократичний режим, досить міцно тримає, спалахнули протести після збиття літака, після обміну ударами між США і Іраном. Чи можуть ці протести щось змінити? Я зараз не кажу про революцію в стилі Майдану, але про якісь еволюційні зміни, які можуть статися в цій країні. Або не можуть?
Це не перші акції протесту в історії Ісламської Республіки. Нагадаю, поки що найбільший за масштабами протест розгорівся в 2009 році, так звана Зелена революція, після спірних президентських виборів. У 1999 році також була значно сильніша акція. Це були перші такі великі протести. І в кожному з цих випадків учасники акції пов’язували свої надії з певними людьми з режиму, з кола влади. У 2009 році це був Мір-Хусейн Мусаві, колишній прем’єр-міністр в 1980-е, близька людина Хаменеі. У 1999 році був Магамад Хатамі, який в результаті відійшов від учасників акції, провів певну лібералізацію. Однак після цього настав, так би мовити, регрес всіх цих змін, і лібералізація не відбулася.
Будуть зміни зараз? Я не вірю в дуже глибокі політичні зміни, принаймні поки живе найвищий вождь Алі Хаменеі. У той же час це питання відкрите, так як літак збила Революційна гвардія. Революційна гвардія – це не тільки військова сила в Ірані, але економічна і суспільно-політична. Питання, похитне вона цю владу? Дехто стверджував, що після смерті Алі Хаменеі ця Революційна гвардія може фактично захопити владу, навіть згадуючи генерала Касема Сулеймані як нового потенційного лідера Ірану. Однак це, безумовно, може похитнути позицію Революційної гвардії, хоча сьогодні був перший виступ найвищого вождя Алі Хаменеі за останні вісім років. І в цій промові немає знаків якоїсь свободи до поступок, обмежень, засудження революції.
Генерал Хаджизаде також брав участь в тих молитвах – той, хто зізнався, що Сепаг, Революційна гвардія, збив український «Боїнг», в дуже принизливій для Революційної гвардії заяві. Також тут видно, що іранська влада, я говорю не про уряд, але про найвищу іранську владу, тобто, про найвищого керівника, вони не хочуть якихось поступок і не готові до них. Однак рано чи пізно, думаю, в Ірані відбудуться зміни. Питання тільки, яким чином. Потрібно пам’ятати, революції відрізняються тим, що зазвичай пов’язані з великим кровопролиттям. Це відкрите питання, але мені здається, що не зараз.
Влада в Тегерані не готові, але частина суспільства багато років вимагає реформ в Ірані. Дякую, пане Вітольде.
Влада також мають своїх шанувальників.
Сюжет вийшов в програмі «ПраСвет» 17.01.2020